Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Симаченко Л.І., Дідика В.М., з участю секретаря Кучерявої О.О., прокурора Сирохман Л.І., підсудного ОСОБА_3, захисника адвоката ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу, в якій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Великі Лази Ужгородського району, мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, що має на утриманні двох малолітніх дітей, не судимий, обвинувачується в учиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

вироком Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2010 ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що протягом червня-серпня 2008 року повторно, за попередньою змовою групою осіб, за винагороду організував незаконне переправлення 7 громадян Республіки Молдова через державний кордон України до Словаччини.

З цією метою він на власному автомобілі НОМЕР_1 доставив до орендованої ним квартири по АДРЕСА_2:

- 09.06 з невстановленого будинку в цьому ж місті за обіцяну невстановленою особою винагороду в сумі 500 доларів США - ОСОБА_6;

- 09.07 з зупинки поблизу готелю «Магія» в м. Чернівці за винагороду в сумі 4000 Євро з кожної - ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- 24.07 з тієї ж зупинки за винагороду в сумі 3500 Євро з кожної - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

06.08 ОСОБА_3 з тією ж метою перемістив цих осіб в іншу орендовану ним квартиру по АДРЕСА_3, куди ввечері цього ж дня за попередньою змовою з невстановленою особою перевіз ОСОБА_11.

08.08 приблизно о 17-ій годині ОСОБА_3 на тому ж автомобілі у два прийоми доставив цих 6 осіб у район поблизу с. Камяниця Ужгородського району, вказав їм напрямок руху вглиб лісу, де невстановлена особа переправила їх на територію Словаччини.

Наступного дня ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були затримані на території Словаччини.

Окрім цього ОСОБА_3 з метою переправлення через державний кордон України до Словаччини 10.02.2009 з готелю «Магія» в м. Чернівці на власному автомобілі НОМЕР_1 доставив до м. Чоп Закарпатської області і розмістив у готелі «Ізумруд» по вул. Головній,61 ОСОБА_12 та ОСОБА_13, з якими попередньо домовився про їх незаконне переправлення до Західної Європи за винагороду в сумі 3000 євро з кожної, а 16.02.09 перемістив їх у будинок по АДРЕСА_4.

З часом ОСОБА_13 від наміру виїхати до Західної Європи відмовилася і попутним транспортом виїхала в напрямку Молдови, а ОСОБА_12 25.02.2009 була затримана.

За ці діяння ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 332 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину.

З посиланням на ст. ст. 75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням впродовж трирічного іспитового строку. На нього покладено обовязок періодично зявлятись до органу кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Суд ухвалив: запобіжний захід змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, з негайним звільненням ОСОБА_3 з-під варти в залі суду; автомобіль марки «ВАЗ 210934-20» 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, мобільні телефони марки «Nokia 3220» із маркувальним позначенням 357063/00/008884/6, «LG», моделі «KG», ІМЕІ НОМЕР_4, акумуляторні батареї до них із маркуванням 0670455363807 та SBPP0016301 SPB DC070912, сім-картками мобільних операторів «Beeline» за номером НОМЕР_5, із маркуванням 893800 250001 452558, «Life» за номером НОМЕР_6, із маркуванням 0808 2062 2059 звернути в дохід держави, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 12.05.07 та копію договору оренди житла №143 від 06.08.08 зберігати при матеріалах справи.

Обвинувач старший помічник Ужгородського міжрайонного прокурора, в апеляції не оспорює правильності викладених у вироку висновків про обставини події, доведеність вини підсудного та кваліфікацію його дій, але порушує питання про скасування вироку в частині призначення покарання через його мякість і просить винести новий вирок, за яким призначити підсудному покарання без застосування ст. 75 КК України. Стверджує, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину і даним про особу ОСОБА_3, який за організацію нелегальної міграції притягається до кримінальної відповідальності ще й в Молдові.

Апеляційний суд заслухав промову прокурора на підтримання апеляції, пояснення підсудного про те, що він вдався до вчинення злочину в пошуках засобів до існування свого та дітей, розкаюється і просить залишити вирок без змін; пояснення захисника, який заперечив проти доводів апеляції, вказав на сприяння підсудним розкриттю злочину, погашення його судимості та просив залишити апеляцію без задоволення; перевірив матеріали справи, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Вина підсудного в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за обставин встановлених судом першої інстанції у справі доведена і в апеляції не оспорюється.

Апеляційний суд визнає доведеним, що ОСОБА_3 протягом червня-серпня 2008 року повторно, за попередньою змовою групою осіб, за винагороду організував незаконне переправлення 7 громадян Республіки Молдова через державний кордон України за таких обставин.

З метою незаконного переправлення осіб з України до Словаччини він на власному автомобілі НОМЕР_1 доставив до орендованої ним квартири по АДРЕСА_2:

- 09.06 з невстановленого будинку в цьому ж місті за обіцяну невстановленою особою винагороду в сумі 500 доларів США - ОСОБА_6;

- 09.07 з зупинки поблизу готелю «Магія» в м. Чернівці за винагороду в сумі 4000 Євро з кожної - ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- 24.07 з тієї ж зупинки за винагороду в сумі 3500 Євро з кожної - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

06.08 ОСОБА_3 з тією ж метою перемістив цих осіб в іншу орендовану ним квартиру по АДРЕСА_3, куди ввечері цього ж дня за попередньою змовою з невстановленою особою перевіз ОСОБА_11.

08.08 приблизно о 17-ій годині ОСОБА_3 на тому ж автомобілі у два прийоми доставив цих 6 осіб у район поблизу с. Камяниця Ужгородського району, вказав їм напрямок руху вглиб лісу, де невстановлена особа переправила їх на територію Словаччини.

Окрім цього ОСОБА_3 з метою переправлення через державний кордон України до Словаччини 10.02.2009 з готелю «Магія» в м. Чернівці на власному автомобілі НОМЕР_1 доставив до м. Чоп Закарпатської області і розмістив у готелі «Ізумруд» по вул. Головній, 61 ОСОБА_12 та ОСОБА_13, з якими попередньо домовився про їх незаконне переправлення до Західної Європи за винагороду в сумі 3000 євро з кожної, а 16.02.2009 перемістив їх у будинок по АДРЕСА_4, однак злочину до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі: ОСОБА_13 від наміру виїхати до Західної Європи відмовилася і попутним транспортом виїхала в напрямку Молдови, а ОСОБА_12 25.02.2009 була затримана.

Юридична кваліфікація встановлених судом діянь ОСОБА_3 за ч.2 ст. 332 КК України є правильною.

При визначенні міри покарання суд першої інстанції вимоги ст. 65 КК України додержав не у повній мірі: вказав тільки те, що враховує ступінь тяжкості злочину, дані про особу ОСОБА_3: що судимість його погашена, що він позитивно характеризується, має двох малолітніх дітей, визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся.

Обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції не встановив і в апеляції таких також не наведено.

Покарання, яке призначив суд, є найменшим з передбачених кримінальним законом за такий злочин.

Проте доводи, наведені у вироку на користь рішення про застосування ст. 75 КК України не є переконливими.

Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3 виконав основну - тривалу в часі, значну за обсягом дій і найбільш значущу для досягнення злочинного результату роль в учиненні злочину, позитивно характеризується тільки до 1995 року та після взяття його під варту по даній справі (т.2 а.с.38,54,62). Тим часом він притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин в Україні (т.2 а.с.45-46,51) та за обвинуваченням в організації нелегальної міграції в Молдові, остаточне рішення щодо якого судом не прийняте дотепер (т.3 а.с.82-97), на порушення підписки про невиїзд ухилявся від досудового слідства і суду в даній справі (т.1 а.с.179-181, 199-216; т. 2 а.с.10, 15-16, 22, 38; т.4 а.с.41-43, 44, 59,62,65,68,70-71,77). Ці обставини не дають підстав вважати, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нового злочину достатньо призначення покарання без його відбування з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд

апеляцію обвинувача задовольнити, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2010 щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати.

За вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України призначити ОСОБА_3 5 (пять) років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити утримання під вартою.

Строк відбуття ОСОБА_3 покарання обчислювати з моменту взяття його під варту 29.02.2012. Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування його під вартою з 02.03.2009 по 05.03.2009 та з 20.03.2010 по 14.09.2010.

В решті цей вирок залишити без змін.

На вирок апеляційного суду через цей суд, до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ можуть бути подані касаційні скарги протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.