колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюк В. І.

Суддів Рулякова В.І., Тарбинського В.Г.

за участю прокурора Ілліки Д.І.

адвокатів ОСОБА_18., ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_3 та в її інтересах адвоката ОСОБА_2, прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області ОСОБА_4 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 грудня 2011 року, цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, працюючу керуючою філією Кельменецьким відділенням №6796 ВАТ «Державний Ощадний Банк України», раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні злочинів передбачених ст. 366 ч. 1 КК України і призначено їй покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати матеріально відповідальні посади строком на 2 роки.

У звязку з відбуттям основного покарання ОСОБА_5 звільнена з під варти.

За ст. 364 ч.2 КК України виправдано ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою застосовану до ОСОБА_5 скасовано.

Справа №2490/11-125/2012 р. Головуючий у І інстанції Войтун О.Б.

Категорія ст. 366 ч.1 КК України Доповідач Петлюк В.І.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м. Чернівці, мешканку АДРЕСА_2, українку, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, одружену, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючу головним спеціалістом відділу кредитування філії - Кельменецького відділення №6796 ВАТ «Державний Ощадний Банк України», раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні злочину передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України і призначено їй покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати матеріально відповідальні посади строком на 1 рік.

У звязку з відбуттям основного покарання ОСОБА_7 звільнена з під варти.

За ст. 364 ч.2 КК України виправдано ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою застосовану до ОСОБА_7 скасовано.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про стягнення збитків заподіяних злочином відмовлено.

Вирішено долю речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за те, що вона працюючи на посаді головного спеціаліста відділу кредитування філії - Кельменецького відділення № 6796 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, 3.04.2009 року перебуваючи у своєму службовому кабінеті, на виконання протоколу № 15 засідання кредитного комітету філії Чернівецьке облуправління ВАТ «Ощадбанк»від 3.04.2009 року, відповідно до якого Кельменецькому відділенню ДОБУ надано дозвіл на видачу ОСОБА_3 кредиту на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 950 тисяч грн.. під 22 % річних, терміном кредитування 7 років, під поруки трьох фізичних осіб та заставу нерухомого майна житлового призначення житлового будинку загальною площею 179,3 кв. метри, яке належить майновому поручителю ОСОБА_8, що розташоване в АДРЕСА_3, вартістю 353770 грн. та комплексу нежитлових будівель загальною площею 4533,3 кв. метрів, вартістю 1826540 грн. на своєму робочому компютері надрукувала та роздрукувала завідомо неправдивий документ довідку на імя нотаріуса Кельменецької нотаріальної контори від імені керуючої Кельменецьким відділенням № 6796 ВАТ «ДОБУ» ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_8 жителька АДРЕСА_4, станом на 03.04.2009 року заборгованості по кредиту немає та просить зняти заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5, хоча на цю дату існувала заборгованість по кредиту ОСОБА_8 203641,59 грн., з яких залишок основного кредиту 199770,89 грн., прострочений кредит 895,11 грн., відсотки основні 1649,31 грн., відсотки прострочені 1326,28 грн. та пеня 1 грн.

ОСОБА_5 визнана винуватою та засуджена за те, що вона працюючи на посаді керуючої філією - Кельменецького відділення №6796 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, на виконання протоколу № 15 засідання кредитного комітету філії Чернівецьке облуправління ВАТ «Ощадбанк»від 3.04.2009 року, достовірно знаючи та усвідомлюючи про те, що підписує та подає завідомо неправдивий офіційний документ, який засвідчує факти та події, що мають юридичне значення, підписала завідомо неправдивий для неї та ОСОБА_7 довідку, без номера від 03.04.2009 року, про те, що ОСОБА_8 мешканка АДРЕСА_6, станом на 03.04.2009 року заборгованості по кредиту немає, з проханням зняти заборону на її нерухоме майно, після чого, скріпила своїм особистим підписом та мокрою, круглою, гербовою печаткою Кельменецького відділення ДОБУ.

Після складання підписання цього документу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 подали цю завідомо підроблену довідку нотаріусу Кельменецького районного нотаріального округу, з проханням зняти заборону на нерухоме майно, за адресою АДРЕСА_5, що перебувало в банківській заставі.

На підставі цього документу, нотаріусом було знято заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна та посвідчено іпотечний договір від 04.04.2009 року, згідно якого нерухоме майно за адресою АДРЕСА_5, перейшло в банківську заставу за іншим кредитним договором № 1332, укладеним з ОСОБА_3

На цей вирок подані апеляції прокурором, ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2

В апеляції прокурора порушується питання про скасування вироку із за не вірної кваліфікації дій засуджених, що потягнуло і не правильне застосування кримінального закону та призначене покарання, яке є надто мяким, а тому просить винести новий вирок, яким виправити вказані недоліки.

В апеляціях ОСОБА_3 порушується питання про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за відсутністю в їх діях ознак злочину, передбачених ч.2 ст. 364 КК України та крім цього просить визнати їх винуватими у вчиненні злочину передбачених ст. 191 ч.4 КК України, а також скасувати вирок в частині відмови в задоволенні цивільного позову.

Твердить, що судом допущено явну невідповідність встановленим, фактично, обставинам справи і висновків суду. Крім цього, суд не дав правильну оцінку здобутим доказам, а також не взявши до уваги заявлені нею клопотання та викривлення окремих свідчень, протоколів судового засідання, суд при винесенні рішення застосував неправильно кримінальний закон.

На цей вирок надійшла апеляція від адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, в якій він просить змінити вирок в частині виправдання засуджених за ст. 364 ч.2 КК України та просить задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також підтримали свої апеляційні скарги, думку адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_18., підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які вважають, що вирок суду, як законний слід залишити без зміни, а апеляції, як необґрунтовані без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні службового підроблення, за обставин викладених у вироку, районний суд зробив на підставі досліджених у судовому засіданні і детально викладених у вироку доказів, давши їм оцінку в сукупності та взаємозвязку, а тому кваліфікації їхніх дій за ст. 366 ч.1 КК України на думку колегії суддів є правильною.

Не допустив суд помилки і при прийнятті рішення про відсутність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, оскільки у справі всупереч доводів апеляційних скарг прокурора, ОСОБА_3 та її захисника відсутні докази, які б підтверджували предявлене їм обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки районного суду про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виправданими у предявленому їм обвинувачені за ст. 364 ч.2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановленні з усіх факторів, що мали бути взяті до уваги при зясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки у його основу покладено належні допустимі докази.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки у сукупності з іншими наведеними у вироку та узгодженими між собою доказами суд належним чином мотивував.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Як встановлено районним судом, 02.04.2009 року ОСОБА_3 на імя ОСОБА_5 написала заяву в якій просить надати їй кредит, у вигляді відновлюваної кредитної лінії, у розмірі 95000 грн. строком на 84 місяці зі сплатою 22 % річних, для споживчих потреб під поруку трьох фізичних осіб та заставу житлового будинку, за адресою АДРЕСА_5 та комплексу нежитлових будівель в цьому ж АДРЕСА_7 (том 3, арк. 372).

Заявки поручителів ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від 02.04.2009 року, свідчать про те, що останні дали згоду надати поруку за кредит в розмірі 950 тис. грн.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 показали, що 03.04.2009 року на засіданні комітету було розглянуто питання про надання ОСОБА_3 кредит в сумі 950000 грн. і заміну предмету застави по кредиту № 1179 від 08.02.2008 року. На цьому засіданні ОСОБА_3 була присутня, та просила «перекредитувати»і будь-яких заперечень і незгод не висловлювала. Передавати будинок під заставу, тим більше, в цьому ж банку є можливим, це звичайна банківська практика при рефінансуванні, сума заставленого майна була достатньою. Рішенням кредитного комітету ОСОБА_5 була уповноважена на видачу ОСОБА_3 кредиту. Будь-якої шкоди банку, зокрема процедурою рефінансування, проведеною в один банківський день діями ОСОБА_5 не заподіяно.

04.04.2009 року між ВАТ «ДОБУ»та ОСОБА_3 і ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що є власність ОСОБА_8 та знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (том 1, арк. 119-128, том 3, арк. 105-109, том 11, арк. 85-89).

Як вбачається з матеріалів справи, рекомендована вартість заставленого майна складала 2180310 грн. (том 11, арк. 38).

Крім цього, під час судового слідства достовірно встановлено, що кошти по кредитній лінії № 1332 від 03.04.2009 року були отримані ОСОБА_3 і використанні у власних інтересах для погашення власних кредитів: за договором № 100 від 02.12.2003 року в сумі 85014,13 грн. та кредиту ПП «Поляріс» за кредитним договором № 1179 від 08.02.2008 року в сумі 193128 грн., а також кредитів своїх родичів.

-Дочки ОСОБА_8 за договором № 1106 від 11.10.2007 року на суму 203641,59 грн. для вивільнення предмету іпотеки житлового АДРЕСА_3;

-Зятя ОСОБА_10 за договором № 601 від 16.02.2006 року на суму 51548,9 грн. та її чоловіка ОСОБА_3 за договором № 961 від 17.04.2007року на суму 82184,63 грн.;

-Невістки ОСОБА_16 за договором № 937 від 30.03.2007 року на суму 5528,01 грн.

Правильно зробив суд і висновок що заборгованість по кредиту за договором № 1332 від 03.04.2009 року склався лише в результаті прострочення сплати платежів з боку ОСОБА_3, у звязку із чим своєчасно і неодноразово вимагала від останньої погашення заборгованості.

В звязку із ухиленням ОСОБА_3 від сплати заборгованості, ОСОБА_5 звернулася в Кельменецьку районну прокуратуру. За результатами проведеної перевірки прокуратурою району 27.01.2010 року було заявлено позов в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_10, та ОСОБА_8

Рішенням Кельменецького районного суду від 20.09.2010 року цей позов був задоволений, із цих осіб на користь Ощадного банку стягнуто в солідарному порядку 1264583,05 грн. боргу кредиту.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 09.11.2010 року це рішення залишено без зміни.

Давши належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, їх сукупності та взаємозвязку, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що ці докази не підтверджують предявленні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачення у використанні ними службового становища в супереч інтересам служби і обґрунтовано визнав їх невинуватими за цим обвинуваченням.

Виправдовуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за ст. 364 ч.2 КК України, районний суд правильно зазначив, що вичерпані і всі можливості збирання додаткових доказів, а тому колегія суддів погоджується з висновками районного суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 діяли в межах своїх службових повноважень та не вважає, що заходи службових осіб спрямовані на повернення ОСОБА_3 та її родичів простроченого ними кредиту, мали бути розцінені, як зловживання владою.

З огляду на наведене районний суд правильно відмовив ОСОБА_3 в задоволенні заявленого нею цивільного позову.

При призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_7. районний суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 66 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини, що обтяжують та помякшують покарання, особу засуджених та призначив покарання, яке на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для їх виправлення та перевиховання та попередження нових злочинів.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, колегія судів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку районного суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

Апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 без зміни.