Справа № 11-247/12 

Головуючий у І інстанції Гордієць Л.В.

Категорія - ст. 291 КК України 

Доповідач Заболотний В. М.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Заболотного В. М.

суддів - Акуленко С.О., Лазоренка М.І.,

з участю прокурора - Гапєєвої Н.П.

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2012 року,

Цим вироком: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, освіта середня, працює у ДП ПАТ "Київхліб", раніше не судимий,

засуджений за ст. 291 КК України до 2 років обмеження волі.

Стягнуто з засудженого на користь КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького" за лікування потерпілої ОСОБА_4 3784,32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої у відшкодування завданої матеріальної шкоди 1699 грн. 12 коп. та 25000 грн. моральної шкоди, а всього 26699 грн. 12 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування судових витрат 506 грн. 52 коп. за проведення по справі судово-автотехнічної експертизи.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 11 вересня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував належним йому мопедом марки «Хонда-Діо», без номерного знаку, з обємом двигуна 49 см. куб., чим грубо порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Цього ж дня, близько 20.00 год., ОСОБА_3, керуючи мопедом марки «Хонда-Діо», рухався під правим краєм проїзної частини по вул. Воздвиженська в м. Ніжин в напрямку центра міста, та при наближенні до пішохода ОСОБА_4, яка рухалась в попутному напрямку по правому узбіччю, біля правого краю проїзної частини, поблизу будинку № 153, не дотримався безпечного інтервалу з пішоходом та виступаючими частинами мопеда зачепив пішохода ОСОБА_4, чим спричинив їй тілесні ушкодження. Таким чином ОСОБА_3 порушив вимоги п.п.13.1, 13.3 ПДР України (1306-2001-п) .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини засудженого, правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити, у звязку з призначенням його підзахисному надто суворого покарання. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який характеризується необережною формою вини, не врахував особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, свою вину в скоєнні злочину визнав повністю, не перешкоджав встановленню істини в кримінальній справі, проживає разом з матірю, яка є інвалідом 2 групи і потребує сторонньої допомоги. Вказує, що призначене судом ОСОБА_3 покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки суд мав дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

Не погоджуючись з апеляцією захисника засудженого, потерпілою ОСОБА_4 були подані заперечення, в яких вона вважає вирок місцевого суду обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що внаслідок злочинних дій, вона втратила життєво важливий орган, перенесла довготривале лікування, яке потребувало значних матеріальних витрат, їй також було завдано тривалих моральних страждань. Крім того, потерпіла зазначає, що засуджений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР (1306-2001-п) , тобто недбало відносився до керування транспортним засобом. А тому, хоча він і визнав себе винним у скоєнні злочину та частково відшкодував матеріальну шкоду, проте це свідчить лише про намагання уникнути суворої відповідальності, а його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Також, на думку ОСОБА_4, знаходячись в місцях позбавлення волі, засуджений буде змушений працювати і відшкодовувати завдану їй матеріальну і моральну шкоду, оскільки на даний час він навіть не намагається працевлаштуватися та сплачувати суму завданої шкоди.

Заслухавши доповідача, захисника засудженого та ОСОБА_3, які підтримали апеляцію і просили її задовольнити з наведених вище підстав, думку прокурора, яка просила залишити вирок суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника засудженого не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, за встановлених під час судового слідства фактичних обставин справи, підтверджений дослідженими доказами, котрим суд дав належну оцінку, є обґрунтованим, що в апеляції не оспорюється.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за статтею 291 КК України, що також ніким не оспорюється.

Суд першої інстанції, призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують особу винного, обставини, які помякшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, частково відшкодував завдану матеріальну шкоду, та обставину, котра обтяжує покарання вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного спяніння, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання у виді обмеження волі, в межах санкції статті інкримінованого злочину, ближче до найменшої межі.

Всі обставини, на які посилається захисник засудженого в своїй апеляції, судом першої інстанції при призначенні покарання враховані, тому призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а доводи захисника про надмірну суворість покарання не заслуговують на увагу, в звязку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та помякшення покарання.

Порушень місцевим судом під час розгляду справи норм кримінального або кримінально-процесуального закону, які давали б підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, судова колегія,

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.