Справа №11/2290/216/2012 року 

Головуючий в 1-й інстанції Мацюк Ю.І.

Категорія п.п.7, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 304 КК України 

Доповідач Ващенко С.Є.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,

з участю секретаря Купельської Н.П.,

прокурора Боднара Р.Г.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисників засудженого ОСОБА_3 адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_5 на вирок Славутського міськрайонного суду від 15 грудня 2011 року,

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винним і призначено йому покарання за п.7, п.12 ч.2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.

За ч.1 ст. 304 КК України ОСОБА_3 виправдано,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, студента другого курсу Шепетівського ПТЛ №20, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винним і призначено йому покарання за п.7, п.12 ч.2 ст. 115 КК України у виді дванадцяти років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишено попередній - тримання під вартою.

В строк відбуття ними покарання зараховано час їх перебування під вартою з 9 травня 2011 року включно.

Вирішено цивільний позов потерпілих: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_9: 400000 гривень - у відшкодування моральної шкоди та 15171 гривню - у відшкодування витрат на поховання.

Речові докази: диски MINI DVD-RV вирішено зберігати при справі; кружку, тарілку, рушник, куртку, джинсові штани, кофту, футболку, плавки, шкарпетки, кросівки, рюкзак, печиво «Цукрове», ложку, дві кулькові ручки, насіння, виделку, колоду карт, магніт, зубну щітку, зубну пасту, активоване вугілля - знищити.

За вироком суду ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 (якому на час розгляду справи виповнилося 18 років) 8 травня 2011 року близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на АДРЕСА_3, за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських спонукань вчинили умисне вбивство п'ятнадцятилітнього ОСОБА_10 за наступних обставин.

08 травня 2011 року близько 22 години, коли неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11, провівши однокласниць, поверталися додому по вулиці Молодіжній вказаного села, їх зупинив ОСОБА_3 і, нецензурно висловлюючись, зав'язав суперечку. Уникаючи конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вдалися до втечі.

Біля АДРЕСА_3 ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_10, слідом підбіг неповнолітній підсудний ОСОБА_4 Утримуючи потерпілого за руки, демонструючи грубу силу та жорстокість, явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, без будь-якої причини, діючи узгоджено, з метою вбивства, підсудні почали наносити йому удари кулаками та ногами у життєво важливі органи - в голову, шию та по тулубу.

Від отриманих ударів ОСОБА_10 впав на проїжджу частину дороги і благав підсудних припинити побиття, просив допомогти піднятися, гукав про допомогу.

Однак ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4, доводячи свій злочинний намір, направлений на вбивство, продовжували наносити удари руками та ногами у ті ж життєво важливі органи неповнолітнього ОСОБА_10, спричинивши йому закриту черепно-мозкову травму з крововиливами в шлуночки і під оболонки головного мозку, яка потягла за собою настання смерті через короткий проміжок часу.

Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляції, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання особі засудженого ОСОБА_3, просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину. При цьому зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 нецензурно висловлюючись завязав суперечку з ОСОБА_10 і ОСОБА_11, спростовуються показаннями підсудних та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших; що ОСОБА_3 вини не визнав, повідомив, що через стан спяніння події нанесення тілесних ушкоджень не памятає, і стверджував, що ударів нікому не наносив; що ОСОБА_4, визнавши вину частково, повідомив, що наніс потерпілому лише кілька ударів; що ОСОБА_3 з ОСОБА_4 заперечили наявність у них попередньої змови та хуліганських спонукань, наполягали на тому, що не мали умислу позбавляти ОСОБА_10 життя і таких наслідків не передбачали; що ці їх показання в судовому засіданні не спростовані. На думку адвоката ОСОБА_8, суд не врахував, що завдані потерпілому тілесні ушкодження, згідно з висновком судово-медичної експертизи, мають ознаки прижиттєвого виникнення незадовго до настання смерті, перебувають в прямому причинно-наслідковому звязку із настанням смерті та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, а сама по собі кількість ударів і виявлених на тілі тілесних ушкоджень не свідчить про наявність у засуджених умислу на вбивство. Тому захисник вважає, що дії його підзахисного слід перекваліфікувати на ч.2 ст. 121 КК України, а також, що покарання ОСОБА_3 призначене занадто суворе, без урахування того, що він за місцем проживання характеризується позитивно.

В доповненні до апеляції захисника ОСОБА_8, поданому за згодою засудженого ОСОБА_3 захисником ОСОБА_6, яка вступила до справи в апеляційному провадженні, порушується питання про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 посилається на однобічність судового розгляду і необєктивність висновків суду, на неповноту зясованих обставин справи, порушення кримінально-процесуального і кримінального закону, а також на неправильність призначення ОСОБА_3 покарання. При цьому ОСОБА_6 вважає, що висновки суду про те, що ОСОБА_3 нецензурно висловлюючись завязав суперечку з ОСОБА_10 і ОСОБА_11, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а висновки про попередню змову та про те, що ініціатором вчинення злочину був ОСОБА_3 ґрунтуються лише на непослідовних показаннях неповнолітнього підсудного ОСОБА_4; що наявність у засуджених умислу на вбивство спростовується показаннями підсудних; що достеменно не встановлено, скільки осіб били потерпілого, хто з підсудних, які і скільки ударів наносив; що працівники карети швидкої допомоги діяли некваліфіковано. Звертає увагу на те, що, згідно з висновком судово-медичної експертизи, з наявними тілесними ушкодженнями ОСОБА_10І міг певний час після їх заподіяння знаходитися у свідомості та самостійно пересуватися та у разі своєчасного надання йому кваліфікованої медичної допомоги можливість збереження йому життя не виключається. Зазначає, що суд не долучив надані експертом ОСОБА_13 фотознімки огляду трупа ОСОБА_14, на якому були сліди фрагментів протекторів взуття і не призначив судово-трасологічної експертизи. Вказує й на те, що показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_23 є суперечливими, але очна ставка між ними не проводилася; що показання свідка ОСОБА_16, який заявив про свою непричетність до злочину, викликають сумніви у їх достовірності, оскільки він при затриманні працівниками міліції чинив опір, намагався втекти і змінював свої показання; що залишилося не зясованим, хто та коли в місці бійки проїжджав на мотоциклі і чи не причетні ці особи до злочину. На думку захисника ОСОБА_6 також необхідно: дослідити медичні документи потерпілого щодо наявності у нього захворювань, які могли впливати на перебіг подій; призначити додаткову комплексну судово-медичну експертизу, а з метою встановлення, кому належить кров, виявлена на одязі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, - експертизу ДНК.

Захисник ОСОБА_5, посилаючись на однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вважає, що наявність попередньої змови між засудженим на позбавлення життя потерпілого не доведено. Зазначає, що ОСОБА_4 (за показаннями останнього), побачивши, що ОСОБА_3 бє потерпілого, намагався припинити бійку, але, коли потерпілий ненароком вдарив його, то він, невірно зорієнтувавшись, наніс йому чотири удари у відповідь, а коли потерпілий попросив допомогти йому, вони разом з ОСОБА_3 повели його в сторону села, потім, злякавшись криків свідків ОСОБА_15, залишили його і втекли; що ОСОБА_4 заперечив факт вказівки ОСОБА_3 бити лежачого потерпілого і не говорив суду, що він не міг не усвідомлювати настання смерті потерпілого від нанесених ударів. Вказує, що працівники бригади швидкої допомоги, які виїжджали на місце події, діяли некваліфіковано. Звертає увагу на те, що згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в причинному звязку, але при вчасному наданні кваліфікованої медичної допомоги життя потерпілого можна було врятувати. На думку захисника ОСОБА_5, в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений п.п.7, 12 ч.2 ст. 115 КК України, його дії слід перекваліфікувати на ч.2 ст. 121 КК України.

За змістом апеляції захисника ОСОБА_7, посилаючись на однобічність і неповноту судового слідства та неправильне застосування кримінального закону, вона просить у ній вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що її син не міг вчинити вбивство потерпілого ОСОБА_10 Зазначає, що він ріс нормальною дитиною, ніколи нікого не скривдив. На її думку, син дав правдиві показання про те, що наніс потерпілому лише кілька ударів, а потім боронив його від сильнішого за нього ОСОБА_3, попередньої змови на вбивство потерпілого у нього не було.

Засуджений ОСОБА_4, за змістом його апеляції, посилаючись на невірну, на його думку, оцінку доказів, неправильне застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, також просить вирок скасувати. (При апеляційному розгляді справи уточнив, що просить направити справу на новий судовий розгляд з підстав, вказаних в апеляціях його захисників).

Прокурор, який брав участь у розгляді справи, в запереченні на апеляції просить залишити їх без задоволення, а вирок - без змін. При цьому вважає, що в ході розгляду справи судом повно та обєктивно досліджено всі обставини справи, а при обранні покарання для винних були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують їх особи, помякшуючі та обтяжуючі обставини.

В запереченні на апеляції захисників потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_1 також просять залишити їх без задоволення, а вирок без змін. Вважають доводи апелянтів необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На їх думку, суд дав правильну оцінку усім дослідженим доказам, вірно кваліфікував дії винних і призначив їм покарання з дотриманням вимог закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4, його захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підтримку своїх апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, засудженого ОСОБА_3, який, підтримуючи апеляції своїх захисників, заперечив факт нанесення ним ударів потерпілому, наявність попередньої змови з ОСОБА_17 та умислу на вбивство ОСОБА_10 і просив направити справу на додаткове розслідування, потерпілих та прокурора, які вважають апеляції безпідставними, а вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом часткового проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що апеляції захисників ОСОБА_5, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, а апеляцію захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах.

Так, за показаннями ОСОБА_17 в судовому засіданні він побіг за своїм товаришем ОСОБА_3, оскільки останній крикнув йому бігти за ним. Наздогнавши ОСОБА_3 в кінці села, побачив, що той з кимсь бється. Він теж наніс ОСОБА_10 удари кулаками і ногами в голову і живіт.

ОСОБА_4 підтвердив в суді й те, що вони з ОСОБА_3 звалили ОСОБА_10 на землю і продовжили наносити йому удари, повідомив, що потерпілий не міг встати і просив їх завести його додому в село Улашаніку.

Підсудний ОСОБА_4 також визнав, що наносив удари потерпілому, у тому числі й за вказівкою ОСОБА_3

Аналогічні показання ОСОБА_4 дав при відтворенні обстановки і обставин події та під час очної ставки з ОСОБА_3 Зокрема, під час цих слідчих дій, протоколи яких були предметом дослідження в судовому засіданні, ОСОБА_4 говорив, що бігти за хлопцями з Улашанівки його покликав саме ОСОБА_3; що наздогнавши одного з тих хлопців вони двоє наносили йому удари руками і ногами в голову, шию, спину та в живіт, у тому числі, коли він лежав на землі; що після нанесених ними ударів в область голови хлопець скаржився, що у нього щось болить і він не може йти. При цьому ОСОБА_4 розповів, що, коли потерпілий лежав на землі, ОСОБА_3 тримав його і кричав, щоб він продовжував наносити ОСОБА_18 удари, а потім і сам наносив йому удари ногами в голову та спину, а також повідомив, що після нанесених ударів мова потерпілого була нерозбірливою, коли вони ОСОБА_18 несли, то він (ОСОБА_4) дав йому ляпас для того, щоб він не кричав.

Як видно з протоколу судового засідання, підсудний ОСОБА_3 розповів суду, що, побачивши, що хлопців, які проводили ОСОБА_12, немає, він побіг за ними. ОСОБА_18, схопив його за горло і запитав, чому він втікав, звідки він і чому приїхав у їх село. В цей час підбіг ОСОБА_4 і почав бити ОСОБА_18 в живіт і голову. Спочатку наносив удари потерпілому, коли він стояв, потім - коли той вже лежав на землі. Коли ОСОБА_18 намагався піднятися, то ОСОБА_17 зразу наносив йому удар, починав його добивати. Після побиття потерпілий не міг стояти на ногах. При цьому ОСОБА_3 стверджував, що ударів потерпілому було нанесено не чотири, як каже ОСОБА_17, а багато.

Під час очної стави з ОСОБА_4 на запитання слідчого, як він може прокоментувати показання ОСОБА_4, що вони били потерпілого двоє, ОСОБА_3 відповів, що показання ОСОБА_4 відповідають дійсності, оскільки біля хлопця з Улашанівки були вони вдвох і нікого іншого не було.

За показаннями обох підсудних вони втекли з місця події, коли якась жінка крикнула до них, що буде стріляти.

ОСОБА_3, крім того, повідомив суду, що, коли вони положили ОСОБА_18 на узбіччі і невідома жінка крикнула, що буде стріляти, то ОСОБА_4 ще потерпілого бив.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 в суді, коли вони з ОСОБА_10 проводили ОСОБА_12 поруч з місцем вечірки з приводу проводів в армію ОСОБА_19, до них підійшов ОСОБА_3, який знаходився у стані спяніння, і запитав, звідки вони. Вони відповіли, що з сусіднього села, приїхали з екскурсії і проводять дівчат, на що ОСОБА_3 сказав:"О! То ви наші", а після того, як вони з ОСОБА_10 провели ОСОБА_12, хтось крикнув: "Стій!", у звязку з чим вони почали втікати. Він забіг на подвіря одного з будинків, де заховався і по мобільному телефону повідомив ОСОБА_20 (вчителя, з яким вони їздили на екскурсію) про те, що відбувається. ОСОБА_10 спочатку наздогнав хтось один і почав бити його в груди, від чого ОСОБА_18 опустився по хвіртці, а потім підбіг ще хтось. Далі через темінь він не бачив, хто як діяв, але чув, що били ОСОБА_18 двоє осіб. Коли ОСОБА_10 били, останній просив допомоги, благав припинити побиття. Згодом вийшов господар будинку, на подвірї якого він заховався, і розігнав тих осіб, що били ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_12 також підтвердила, що ОСОБА_3 підходив до них перший раз ще, коли ОСОБА_11 з ОСОБА_10 проводили її додому.

Свідок ОСОБА_15 розповів суду, що чув неподалік їх будинку крики, де один хлопець сказав: "Вставай", а інший відповів: "Не можу". Повідомивши про це дружину, він побіг на крики. Хлопець, який знаходився на їхньому подвірї, сказав йому, що їх бють. Прибувши на місце події, він побачив потерпілого, який лежав у траві і стогнав, води вже випити не зміг.

Свідок ОСОБА_15 підтвердила, що, коли її чоловік повідомив, що на вулиці хтось бється і вона крикнула в сторону бійки з вимогою її припинення, то у відповідь почула: "Виходь, виходь, получиш". Потім вона почула як щось волочили, а згодом побачила потерпілого, який весь "горів" і хрипів, води вже випити не зміг.

В апеляційному суді такі показання свідка засуджений ОСОБА_3 підтвердив, повідомивши, що на крики жінки ОСОБА_4 відповів їй, щоб вона виходила - ще й вона получить, а також, що потерпілий тоді вже погано говорив і не міг йти.

Що потерпілий тоді на місці побиття був у важкому стані, підтвердив й свідок ОСОБА_20, який приїхав туди через 10 хвилин після того, як ОСОБА_11 по мобільному телефону повідомив, що ОСОБА_10 бють перемишельські хлопці.

Згідно з показаннями фельдшера бригади швидкої допомоги ОСОБА_21, допитаного судом у якості свідка, приїхавши на місце події через 10-15 хвилин після виклику, він виявив, що потерпілий з травмою голови знаходився в агонії, без свідомості, пульс ледь-ледь прослуховувався. А коли доїхали до лікарні, він помер.

З протоколу огляду місця події видно, що на дорозі та узбіччі, де лежав побитий ОСОБА_10 виявлені різної форми і діаметрів сліди бурого кольору, схожі на кров, з яких були взяті відповідні зразки.

Згідно з висновками імунологічних експертиз вилучених з місця події зразків ці сліди могли утворитися і від крові ОСОБА_10, і від крові ОСОБА_4

Те, що потерпілому тоді було нанесено велику кількість ударів по різних частинах тіла та заподіяно різної тяжкості тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження, від яких він помер, підтверджується висновком судово-медичної експертизи №57 від 23.06.2011 року. Зокрема, відповідно до цього висновку експерта всі виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли бути заподіяні йому в результаті дії тупих предметів, у тому числі від дії кулаків і ніг у взутті, в межах 30 хвилин до настання смерті, а безпосередньо черепно-мозкова травма (з ушкодженнями на обличчі, голові, крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку) була заподіяна в результаті багаторазового прикладання тупих твердих предметів - не менше 25 ударів в ділянку обличчя, лоба, нижньої щелепи справа і зліва, носу, правої та лівої скроневих ділянок, має ознаки прижиттєвого виникнення незадовго до настання смерті і є тяжким тілесним ушкодженням, що перебуває в прямому причинному звязку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_17 (від 11.05.11. №150) на тильній стороні кистей його обох рук та на тильній поверхні пальця лівої кисті були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді саден, які виникли від дії тупих твердих предметів в результаті локального прикладання по механізму тертя і зсуву в межах двох діб до його огляду, тобто 08.05.2011 року. А згідно з висновками експерта №180, №181 і № 182 від 08.06.2011 року під час судово-імунологічної експертизи на вилучених у нього штанах, кофті та кросівках виявлено сліди крові, яка може походити і від потерпілого ОСОБА_10, і від ОСОБА_4

Легкі тілесні ушкодження на тильних поверхнях кистей обох рук, пальців, ліктьового та колінних суглобів, які виникли від дії тупих твердих предметів в результаті локального прикладання по механізму тертя і зсуву в межах двох діб до огляду, тобто 08.05.2011 року, були виявлені й у ОСОБА_3 при його обстеженні і проведені судово-медичної експертизи (висновок експерта №151 від 11.05.11.). А відповідно до висновків експерта №177, №178, №179 від 07.06.2011 року при проведенні судово-імунологічної експертизи на вилучених у нього кофті, штанах і кросівках також виявлено сліди крові, яка може походити і від потерпілого ОСОБА_10, і від ОСОБА_4

Проте характер наявних у ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень у вигляді саден виключають можливість виникнення від них слідів крові на місці події, на вилученому там капюшоні та на одязі і взутті засуджених.

Наведені докази, які узгоджуються між собою, у звязку з чим не викликають сумнівів у їх достовірності, спростовують зазначені в апеляціях доводи та показання засуджених про відсутність у них попередньої змови, хуліганського мотиву та умислу на вбивство ОСОБА_10, а також, що вони намагалися допомогти потерпілому дійти додому, і з достатністю вказують не те, що, ініціатором вказаних подій був саме ОСОБА_3, що, наздогнавши ОСОБА_10 та безпричинно спільно наносячи йому удари кулаками та ногами, у тому числі в голову, тобто в особливо важливий орган людини, зокрема й тоді, коли він вже не міг говорити і самостійно пересуватися, ОСОБА_3 з ОСОБА_4 діяли з метою вбивства з хуліганських спонукань та за попередньою змовою.

На наявність у засуджених такого умислу вказують й кількість нанесених ними ударів безпосередньо в голову ОСОБА_10, злагодженість їх дій, короткий проміжок часу між нанесенням ними ударів і настанням смерті.

Про їх хуліганський мотив свідчить й те, що на перші зауваження мешканців села вони не відреагували, а залишили потерпілого лише після того, як ОСОБА_15 крикнула їм, що буде стріляти.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам в сукупності з точки зору їх належності, достовірності, допустимості та достатності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні злочину і вірно кваліфікував їх дії за пунктами 7 і 12 ч.2 ст. 115 КК України як умисне вбивство з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

При розгляді справи та постановленні вироку порушень процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни вироку, не виявлено.

Суд при обґрунтуванні своїх висновків правильно послався на показання підсудного ОСОБА_4 в частині викриття ОСОБА_3, зокрема в тому, що саме він покликав його наздоганяти хлопців, давав вказівку бити потерпілого та спільно з ним наносив йому удари в різні частини тіла і голову, оскільки ці його показання є послідовними та узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Постановляючи вирок суд навів у ньому й мотиви, з яких він відкинув показання підсудних в тій частині, у якій вони заперечують свою вину.

Показання ОСОБА_3, у яких він заперечує наявність у них з ОСОБА_4 попередньої змови, хуліганського мотиву у їх діях та факт нанесення ним ударів потерпілому, не можуть бути визнані достовірними ще й тому, що, як видно з матеріалів справи і протоколу судового засідання, зокрема, його показання з цього приводу є непослідовними та суперечливими. То він говорив, що не знає, чому побіг за хлопцями, то сказав, що побіг за ними, бо не договорив. То визнав свою вину за ст. 304 КК України (обвинувачення за якою полягає, у тому числі й у втягненні ОСОБА_4 в злочинну діяльність), то стверджував, що, коли побіг за хлопцями, ОСОБА_17 за собою не кликав, але при цьому не заперечив, що не забирав ОСОБА_17, коли той бив потерпілого, то стверджував, що двічі забирав їх, але вони знову билися. То повідомив, що догнавши ОСОБА_18 схопив його за горло, то говорив, що жодного удару потерпілому не наносив, а коли ОСОБА_17 почав перший бити його, він їх розбороняв. То говорив, що через стан спяніння добре не памятає подій, то в деталях розповідав як наздогнав потерпілого, як ОСОБА_4 бив його, як до них хтось кричав і як вони залишили місце події. На очній ставці з ОСОБА_4 то визнав, що вони били потерпілого двоє, то казав, що він ударів йому не наносив.

Показання ж підсудного ОСОБА_3 про те, що коли ОСОБА_18 намагався вставати, ОСОБА_4 починав його добивати, його показання та показання ОСОБА_4, що вони бачили поєдинки, у яких, коли людина падає на землю, бій зупиняють, (т.3 а. а. 111, 148) вказують на те, що вони усвідомлювали, які наслідки можуть настати від нанесення ними ударів взутою ногою в голову потерпілого, зокрема й, коли він вже лежав на землі.

Такі показання підсудних спростовують доводи апеляцій про те, що вони не визнавали в суді, що не могли не усвідомлювали настання смерті людини від нанесених ударів в голову.

Оскільки досліджені в судовому засіданні докази в сукупності з достатністю відображають фактичні обставини справи, то підстав для додаткового дослідження фотознімків огляду трупа та призначення будь-яких інших експертиз, крім вже проведених, у суду не було.

З протоколу судового засідання також видно, що будь-які суперечності у показаннях свідків ОСОБА_15 відсутні, а також, що суд перевіряв можливість причетності до вбивства інших осіб, у тому числі тих, що були на вечірці та проїжджали на мотоциклі поруч з місцем події, але це свого підтвердження не знайшло, а самі засуджені давали послідовні показання, що під час побиття ОСОБА_10 нікого, крім них, там не було.

Розмежувати, хто з засуджених скільки ударів наніс, можливості немає, оскільки самі вони цього не уточнюють, а інших безпосередніх очевидців нанесення ударів потерпілому, за їх твердженнями, не було. До того ж побиття ОСОБА_10 відбувалося в темну пору доби, у звязку з чим допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15, ОСОБА_23 та ОСОБА_11 не могли бачити подробиць нанесення йому ударів.

Кількість ударів у в голову, у тому числі ногами, та короткий проміжок часу після їх нанесення до настання смерті, а також мотиви, з яких ці удари наносилися, навіть за наявності висновку експерта про можливість збереження життя потерпілого за умови надання йому своєчасної кваліфікованої допомоги, на думку колегії суддів, не дає підстав для кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть.

За таких обставин не може бути підставою для перекваліфікації дій засуджених і фаховість медичного працівника бригади швидкої допомоги, який виїжджав на місце події, і наявність будь-яких захворювань у потерпілого. Тим більше, що за показаннями потерпілих їх син був здоровою дитиною, в лікарні з приводу будь-яких захворювань на обліку не перебував і готувався повязати своє життя з військовою службою.

Отже доводи апелянтів про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, про необхідність, у звязку з цим, повернення справи на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування є необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_17 призначене з дотриманням вимог ст.103 України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому обставинами, що помякшують покарання, суд визнав вчинення злочину неповнолітнім, часткове визнання ним вини та сприяння слідству, а обтяжуючою обставиною вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Що стосується покарання ОСОБА_3, то воно призначене з порушенням вимог ст.ст. 64 і 65 КК України.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Однак суд не навів у вироку мотивів, з яких він не вважає за можливе застосувати щодо ОСОБА_3 позбавлення волі на певний строк.

Згідно ж з вимогами ст. 65 КК України, призначаючи покарання у межах, встановлених у санкції статті, санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, суд повинен врахувати, крім іншого, й особу винного.

Проте суд при призначенні покарання наявних у справі даних про особу ОСОБА_3 не врахував.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 на час вчинення злочину було менше двадцяти років, він має середню освіту, раніше не судимий, не одружений, на обліку у нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, при цьому скарг на нього від сусідів та мешканців села, як і інших матеріалів, які його компрометували б, в сільську раду не надходило.

Згідно з характеристикою з місця навчання ОСОБА_3 уроків без поважних причин не пропускав, любив уроки трудового навчання і фізкультури, був активним учасником художньої самодіяльності, до громадських обовязків ставився добросовісно, був слухняним, багато допомагав у шкільному господарстві, у стосунках з однокласниками був щирий та щедрий, приходив на допомогу.

Зазначені відомості про його особу, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, навіть за відсутності обставин, що помякшують покарання, та за наявності обтяжуючої обставини - вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, дають підстави для висновку, що покарання у виді пятнадцяти років позбавлення волі буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, вирок в частині призначення покарання ОСОБА_3 підлягає відповідній зміні.

Інших підстав для скасування чи зміни вироку в межах апеляцій не убачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції захисників ОСОБА_5, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляцію захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Славутського міськрайонного суду від 15 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначення покарання ОСОБА_3 змінити: призначити йому покарання за пунктами 7 і 12 ч.2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко