Справа № 1/0903/64/2011 

Провадження № 11/0990/152/2012

Категорія ч. 2 ст. 190 КК України 

Головуючий у І інст. Данилюк М.П. 

Доповідач Попович С.С.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С.С.

суддів Іванів О.Й., Вилки С.С.

прокурора Козаченко І.І.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Верховинського районного суду від 29 грудня 2011 року, -

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Калуша, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, вироком Верховинського районного суду від 25 травня 2010 року засудженого за ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2, 358 ч. 1, 3 КК України до чотирьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки, громадянина України

визнано винуватим та засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вказаним вироком суду і призначено остаточне покарання за сукупністю вироків чотири роки і шість місяців позбавлення волі.

Визначено початок терміну відбуття покарання.

Запобіжний захід залишено попередньо обраний – тримання під вартою.

Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 12 500 грн. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він заволодів чужим майном шляхом обману вчиненого повторно.

І, зокрема, за те, що будучи судимим за аналогічний злочин, у період з 22 листопада 2010 року по 17 лютого 2011 року, пропонуючи потерпілій ОСОБА_3 вирішити питання про придбання для неї на праві власності земельної ділянки в с. Верховина, при зустрічі з останньою в с. Верховина у вказані дні, вводячи потерпілу в оману та зловживаючи її довірою, отримав від неї гроші за вказану послугу спершу в сумі 500 доларів США, а так в сумі 12 500 грн., після чого, не вживаючи будь-яких дій в даному плані, діючи відговорками і уникаючи зустрічі з потерпілою, заволодів вказаними її грошима у вказаних сумах, спричинивши майнову шкоду в загальній сумі 16 486 грн..

Крім того, в січні 2011 року, домовившись з потерпілим ОСОБА_4 про придбання для нього шести коліс до вантажного автомобіля ЗІЛ-131, при зустрічі з ним в с. Верховина, вводячи потерпілого в оману та зловживаючи його довірою, заволодів його грошима в сумі 9000 грн..

Захисник у апеляції просить вирок скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування. Свою позицію мотивує наступним : суд грубо порушив кримінально-процесуальний закон - не дотримано вимог ст. ст. 332, 334 КПК України при написанні вироку, допущена однобічність та неповнота попереднього чи судового слідства, зокрема, явка з повинною від 12 травня 2011 року сфабрикована, при наданні явки з повинною працівники міліції застосовували фізичну силу. Докази щодо передачі потерпілій ОСОБА_3 12500 грн. та потерпілому ОСОБА_4 9000 грн. сфабриковані, не враховано, що в даному випадку мова йшла про купівлю земельної ділянки, а не про її приватизацію, органом досудового слідства не було належно виконано постанову суду в порядку ст. 315-1 КПК України, при затриманні засудженого було порушено процесуальні норми та Конституцію України (254к/96-ВР) оскільки незаконно, без будь-яких підстав було затримано понад встановлені строки, допит проводився у відсутності захисника, суд не взяв до уваги стан здоров"я засудженого, що є підставою до звільнення від подальшого відбування покарання, судом неправильно застосовано ст. ст. 71, 72 КК України оскільки при призначенні остаточного покарання не зараховано строк тримання засудженого під вартою.

Заслухавши доповідь судді, захисника котрий доводи апеляції підтримав, пояснивши, що зазначені в апеляції обставини дають підстави для її задоволення, пояснення прокурора, який вважав, що апеляція до задоволення не підлягає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає виходячи з наступного..

Відповідно до змісту ст. 365 ч. 1 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Справа може бути повернута прокурору судом першої інстанції для проведення додаткового розслідування у випадках та порядку передбачених ст. ст. 246, 277, 278, 281, 367 КПК України.

Оскільки в апеляції ставиться питання про повернення справи прокурору на додаткове розслідування, то апелянтом повинні бути наведені саме такі обставини які відповідно до вказаного законодавства є підставами до задоволення такої апеляції і такі обставини повинні підтверджуватися матеріалами справи.

Проте в апеляції захисника не наведено жодної з таких підстав. А ті що названі можуть бути вирішені іншим шляхом.

Крім того, частина з наведених в апеляції мотивів не відповідають дійсним обставинам по справі.

Зокрема, щодо недотримання вимог ст. ст. 332, 334 КПК України, ст. ст. 70, 71 КК України. Текст вироку підтверджує, що ці вимоги закону виконані.

Незаконність затримання оскаржується у встановленому КПК України (1001-05) порядку.

Оцінка доказів теж не може бути такою обставиною.

При наявності хвороби, що дає підстави до звільнення від відбування покарання, таке питання вирішується теж у визначеному порядку, в тому числі в порядку виконання вироку.

Апеляційний суд скасовує вирок та направляє справу на додаткове розслідування лише у випадках передбачених ст. 374 КПК України.

Проте по доводах апеляції та по справі жодної з таких обставин не вбачається.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого у скоєнні інкримінованого злочину ґрунтується на достатніх, допустимих та відносних док5азах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у судовому засіданні з достатньою повнотою, належним чином досліджених.

Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України достовірно підтверджується показаннями визнаних потерпілими по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, письмовою розпискою про передачу 500 доларів США, протоколом огляду земельної ділянки яку засуджений пропонував продати потерпілій ОСОБА_3, і яка фактично належить ОСОБА_8, і ніколи не була власність засудженого.

Дії засудженого, при обставинах по справі, правильно кваліфіковані за ст. 190 ч. 2 КК України. Покарання призначено з дотриманням вимог ст. 65 та інших статтей КК та КПК України (1001-05) .

Колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для повернення справи на додаткове розслідування як і не вбачає інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Верховинського районного суду від 29 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.