1-133/11 Про розбій з корисливих мотивів та незаконне заволодіння транспортним засобом, скоєне за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров'я та життя потерпілого і за ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі - 06.03.2012 Прийняття

- 1.06.2000 року тим же судом за ст. 196-1 ч.1 КК України (1960р) на 1 рік виправних робіт, 5.02.2001 року ухвалою Голованіського районного суду на підставі ст. 30 КК України невідбуте покарання змінено на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, 25.10.2001 року звільнений від покарання за постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області,

- 9.04.2003 року тим же судом за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 4.02.2006 року по відбуттю покарання,

- 6.11.2006 року тим же судом за ст.ст. 121 ч.2 і 309 ч.1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.09.2010 року на підставі ст. 82 КК України замінено невідбуте покарання на більш м’яке 3 роки 7 місяців 6 днів обмеження волі,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю, за ч.3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю, за ч.1 ст. 390 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна яке є його власністю.

та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Республіки Молдова Калашарського району с. Городище, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_2, молдованина, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, не працює, раніше судимого:

- 25.01.1999 року Первомайським районним судом Миколаївської області за ст.ст. 140 ч.2, 145 ч.1, 42 КК України (1960р) на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України умовно з іспитовим строком на 2 роки та зі штрафом у розмірі 700 грн.,

- 2.07.1999 року тим же судом за ст. 17ч.2 141 ч.2,144 ч.2, 43 КК України (1960р) (2001-05) на 5 років позбавлення волі, 12.08.2003 року звільнений умовно-достроково на 4 місяці 11 днів за постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 7.08.2003 року,

- 22.06.2004 року тим же судом за ст.ст. 185 ч.3, 71 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі, Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2.11.2007 року на підставі ст. 82 КК України (2341-14) невідбута частина покарання 1 рік 6 місяців 15 днів замінено на обмеження волі, звільнений 1.02.2008 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці за постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2008 року,

- 25.07.2008 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.03.2011 року на підставі ст. 82 КК України замінено невідбуте покарання на більш м’яке 1 рік 1 місяць 25 днів обмеження волі,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч.3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч.1 ст. 390 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно призначено покарання 8 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 - 16230 грн. моральної шкоди та 3879 грн. 09 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також із засуджених на користь НДЕКЦ при УМВС України у Кіровоградській області - 675 грн. 36 коп., судових витрат по справі.

Суд визнав винними та засудив ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, яке є небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров’я та життя потерпілого і за ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі, за наступних обставин.

19 червня 2011 року, близько 15 год., ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння і знаходячись в салоні автомобіля "CHEVROLET AVEO SF 69 Y", д.н. НОМЕР_1, яким керував його власник ОСОБА_5, неподалік с. Нижні Верещаки Олександрівського району, з метою незаконного заволодіння автомобілем та майном ОСОБА_5, дістав з кишені штанів заздалегідь заготовленого ножа та із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, приставив ножа до живота потерпілого і висловлюючи погрози його застосувати, які останній сприймав як реальні. У цей же час ОСОБА_2, який сидів на пасажирському сидінні поряд з потерпілим, дістав з кишені своїх штанів ножа і також приставив його до живота потерпілого. Вказаними діями засуджені заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, у вигляді подряпин по передньо-підмишечній лінії, після чого незаконно заволоділи майном потерпілого, а саме грошима у сумі 3400 грн., мобільним телефоном "Самсунг СТ-Е 10801", вартістю 160 грн., із сім картою оператора мобільного зв’язку "Київстар", вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися гроші у сумі 20 грн., чим завдали ОСОБА_5 майнової шкоди на суму 3605 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, засуджені у цей же день близько 17 год. 40 хв., діючи за попередньою змовою групою осіб, і перебуваючи в салоні автомобіля "CHEVROLET AVEO SF 69 Y", д.н. НОМЕР_1, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого та з погрозою застосування ножів, наказали потерпілому їхати в м. Первомайськ Миколаївської області, чим вчинили незаконне заволодіння автомобіля "CHEVROLET AVEO SF 69 Y", д.н. НОМЕР_1, вартістю 50427 грн. 35 коп., на якому доїхали до м. Кіровограда, де на 45 км. автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв були затримані працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_4 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.09.2010 року на підставі ст. 82 КК України невідбуте покарання 3 роки 7 місяців 6 днів позбавлення волі, замінено на більш м’яке обмеження волі, а ОСОБА_2 постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.03.2011 року на підставі ст. 82 КК України невідбуте покарання 1 рік 1 місяць 25 днів позбавлення волі, замінено на більш м’яке обмеження волі. Після цього засуджених направлено для подальшого відбування покарання до Олександрійського виправного центру № 104 УДДУПВП, в Кіровоградській області за адресою смт. Олександрівка вул. Леніна, 22-а та особисто письмово ознайомлено з межами виправного центру, правилами внутрішнього розпорядку, порядком та умовами відбування покарання у вигляді обмеження волі, передбаченими ст. 59 КВК України та попереджено про кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 390 КК України. 19.06.2011 року о 7 год. ранку, згідно рознарядки на вивід засуджених на контрагентський об’єкт, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виведено до комплексу, розташованого в с. Нижні Верещаки Олександрівського району, для проведення робіт пов’язаних з виготовленням вугілля. Цього ж дня о 15 год., не маючи відповідного спеціального дозволу адміністрації, засуджені самовільно, без будь-яких причин, залишили місце відбування покарання у вигляді обмеження волі, наказавши потерпілому ОСОБА_5 відвезти їх в м. Первомайськ Миколаївської області, але в цей же день о 18 год. 20 хв. були затримані працівниками міліції в с. В.Северинка Кіровоградського району та області.

В апеляційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених, вказуючи на те, що суд недостатньо врахував, що вони раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, останні злочини вчинили у період відбуття покарання за попереднім вироком, а тому просить постановити новий вирок, яким визнати винними та призначити покарання ОСОБА_4 –за ч.2 ст. 187 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст. 390 КК України 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначити 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначити покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та ОСОБА_2 –за ч.2 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст. 390 КК України 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначити 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначити покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції просить вирок суду змінити та пом’якшити йому призначене покарання, зменшивши його хоча б на 1 рік, при цьому вказує на те, що він повністю визнав свою вину, глибоко розкаявся у скоєному, має позитивну характеристику, а також 11 заохочень з місць позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який повністю підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити, апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання, яке вказано в апеляційному поданні, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію і заперечив задоволення апеляції прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_2, який заперечив задоволення апеляції прокурора і просив вирок, щодо нього залишити без зміни вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій прокурора та засудженого колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, яке є небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров’я та життя потерпілого і у вчиненні самовільного залишення місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі за які їх засуджено, обґрунтований дослідженими судом доказами і являється правильним.

Так, самі засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в суді свою вину визнали повністю і розповіли при яких обставинах вчинили зазначені злочини.

Крім цього вина засуджених повністю підтверджується зібраними по справі достовірними доказами, які ніким не оспорюються і були досліджені у судовому засіданні в порядку ст. 299 ч.3 КПК України.

Таким чином, суд виходячи з тих доказів, які дослідив обґрунтовано визнав винними ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, яке є небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікував їх дії за ст. 187 ч.2 КК України.

Також правильно дії засуджених кваліфіковано і за ст. 289 ч.3 КК України, як вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров’я та життя потерпілого.

Крім того, їх дії правильно кваліфіковано і за ст. 390 ч.1 КК України, як самовільне залишення місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі.

Призначаючи засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання районний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України у повній мірі врахував всі обставини справи та особу засуджених, що вони вчинили особливо тяжкий та тяжкий злочини, а також злочин середньої тяжкості, за місцем відбування покарання характеризуються позитивно, щиро покаялися у скоєному, вчинили злочини в стані алкогольного сп’яніння, а також хоч і не вказав, але фактично врахував і те, що вони раніше неодноразово судимі, у тому числі і за вчинення тяжких злочинів, останні злочини вчинили в період відбування покарання, а тому обґрунтовано дійшов висновку про можливість їх виправлення лише у місцях позбавлення волі у призначений судом майже мінімальний строк покарання, передбачений санкціями ст.ст. 187 ч.2 та 289 ч.3 КК України.