Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого –судді Силки Г.І.,

суддів –Хомицького А.М., Польового М.І.,

при секретарі: Лінік Т.В.,

з участю прокурора –Плечій О.М.,

захисника –ОСОБА_2,

підсудного –ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, та підсудного ОСОБА_3 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 лютого 2011 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з повною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:

1) 23.02.2000р. Ковельським міським судом за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 23.07.2001р. Ковельським міським судом за ч. 2 ст. 141 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

3) 23.02.2005р. Ковельським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

4) 05.08.2009р. Галицьким районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, засуджений:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід залишено попередній –тримання під вартою. Постановлено строк відбування покарання рахувати з 22.11.2010 року.

вироком вирішено долю речових доказів, -

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він повторно таємно викрав:

- у кінці жовтня 2010 року приблизно о 12 годині із торгового контейнера НОМЕР_1, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, балонову куртку вартістю 210 грн., яка належить ОСОБА_1;

- 30 жовтня 2010 року приблизно о 13 годині із торгового контейнера НОМЕР_3, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, водяний електронасос вартістю 200 грн., який належить ОСОБА_4;

- на початку листопада 2010 року близько 15 години із торгового контейнера НОМЕР_2, розташованого на центральному ринку по вул. Брестській у м. Ковелі, викрав електричний шуруповерт вартістю 480 грн. належний ОСОБА_5;

- 8 листопада 2010 року приблизно о 13 годині із торгового контейнера НОМЕР_4, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, чоловічі туфлі вартістю 240 грн., належні ОСОБА_6;

- 8 листопада 2010 року приблизно о 13 годині із торгового контейнера НОМЕР_5, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, джинсові штани та ремінь загальною вартістю 160 грн., належні ОСОБА_7;

- в середині листопада 2010 року біля 13 години із торгового контейнера НОМЕР_6, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, належне ОСОБА_8 майно, а саме жіночі чоботи із шкірзамінника вартістю 265 грн;

- в середині листопада 2010 року приблизно о 14 годині із торгового контейнера НОМЕР_6, розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, належне ОСОБА_8 майно вартістю 235 грн., а саме жіночі чоботи із шкірзамінника;

- 16 листопада 2010 року приблизно о 13 годині із приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого на привокзальному ринку в м. Ковелі, водозмішувач "Сена"вартістю 150 грн. належний ОСОБА_9 та ОСОБА_10;

- 16 листопада 2010 року приблизно о 15 годині із приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3"по АДРЕСА_2 диск для різки бетону вартістю 400 грн. належний ОСОБА_11;

- у період із 16-го по 22 листопада 2010 року приблизно о 17 годині із приміщення універмагу, розташованого по АДРЕСА_3, годинник вартістю 130 гривень належний ОСОБА_12;

- 20 листопада 2010 року біля 11 години із приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_4", розташованого по АДРЕСА_4, котушку з переносним електричним подовжувачем вартістю 280 грн., належний ОСОБА_13

У поданій апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити новий у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість. Посилається на неврахування судом обставин, що обтяжують покарання: рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Просить призначити ОСОБА_3 п’ять років позбавлення волі.

Підсудний ОСОБА_3 у поданій ним апеляції наводить доводи про суворість призначеного йому покарання, вказує на неврахування судом явки з повинною та щирого каяття у скоєних злочинах, відшкодування завданих збитків і відсутності претензій у потерпілих. Просить призначити більш м’яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію та заперечив доводи апеляції підсудного, пояснення ОСОБА_3 і його захисника, які підтримали апеляцію та заперечили доводи апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляцій, провівши частково судове слідство, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляція підсудного задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні повторних таємних крадіжок чужого майна та кваліфікація таких його дій за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною і в апеляціях не оспорюється.

Разом з тим, згідно ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Відповідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не виконав даних вимог закону при призначенні ОСОБА_3 покарання.

Обираючи підсудному покарання ближче до мінімального, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом’якшуючі обставини (явку із зізнанням, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди) та обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину; врахував особу підсудного (за місцем проживання характеризується посередньо, судимий, працездатний, однак не працює, на обліку у психіатра не перебуває та перебуває на обліку у нарколога), а також те, що потерпілі до нього матеріальних та моральних претензій не мають і просили суворо не карати.

А тому твердження ОСОБА_3 в своїй апеляції на неврахування судом його явки з повинною,щирого каяття, відшкодування завданих збитків та відсутності претензій у потерпілих є безпідставне.

Разом з тим, суд першої інстанції, в повній мірі не врахував те, що ОСОБА_3 був раніше судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів, однак злочинної діяльності не полишив та на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин за таких обтяжуючих покарання обставин, як рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Як видно з матеріалів справи, винний неодноразово засуджувався за умисні злочини, останнього разу –у 2009 році до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і, звільнившись у серпні 2010 року, він суспільно корисною працею не займався, а невдовзі (жовтень –листопад 2010 року) вчинив 11 фактів крадіжок.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців не відповідає тяжкості вчиненого і особі винного.

В зв’язку з цим вирок в цій частині відповідно до вимог ст. ст. 367, 372 КПК України підлягає до скасування з постановленням апеляційним судом нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, колегія суддів у відповідності з ст. 65 КК України та з врахування вищевикладеного, а також того, що вчинений злочин останнім відноситься відповідно до ст. 12 КК України до середньої тяжкості, будь-яких тяжких наслідків від скоєного не наступило, винний на даний час хворіє, приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, наближеного до максимального.

Таке покарання йому буде необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Посилання помічника прокурора в апеляції, що суд безпідставно відніс до пом’якшуючих покарання обставин винному з’явлення зі зізнанням та активне сприяння розкриттю злочину, є необґрунтованим. Як видно з матеріалів справи всі повідомлення про вчинення ОСОБА_3 крадіжок були ним добровільно написані до винесення постанов про порушення щодо нього кримінальної справи ( а.с.1-9, 22,26,32,37, 44,49,53,58,65,68,70).

Крім того, з перших пояснень і до кінця судового слідства ОСОБА_3 не заперечував обставин вчинення ним злочину та каявся у скоєному, чим сприяв у розкритті злочину ( а.с. 23,24,27,33,38, 45,50,54,59,66,71,144,154,173 174,261). Отже, судом підставно враховано ці обставини, як пом’якшуючі покарання.

Колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_3, про що вказує в апеляції останній та призначення максимального покарання, яке передбачене санкцією статті закону за якою винного засуджено, про що зазначає в апеляції прокурор.

Тому апеляція ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а помічника прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати,-

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити частково, а апеляцію засудженого - залишити без задоволення.

вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній –тримання під вартою.

В решті вирок залишити без зміни.

вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області, а засудженому - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.