колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кифлюк В. Ф.

суддів Горецької С.О., Струбіцької О.М.

при секретарі Сабадаш Ю.С.

за участю прокурора Малик Н.В.

та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народжен-

ня, уродженця і жителя АДРЕСА_1, гр. України, маючого середньо-спеціальну освіту, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

- визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

До набрання вироку законної сили засудженому обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Відмовлено в задоволенні клопотання Драчинецької сільської Ради Кіцманського району про передачу на поруки ОСОБА_3

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області та на користь НДЕКЦ МВС України витрати за проведення експертиз відповідно 2682 грн. та 2461 грн.

Заставу в розмірі 17000 грн. повернуто заставодавцю ОСОБА_7, вирішено долю речового доказу.

Згідно вироку, 2 травня 2010 року біля 14 години 15 хвилин ОСОБА_3,

Справа № 2490/11-89/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Круглюк В.Г.

Категорія ст. 286 ч.3 КК України Доповідач Кифлюк В.Ф.

керуючи автомобілем НОМЕР_1 і рухаючись на ньому по вул. Миколайчука в м. Вашківці Вижницького району зі сторони центра міста в напрямку м. Чернівці на перевищеній швидкості більше 60 км/год, наближаючись до будинку №54, не врахував дорожню обстановку, проявив самовпевненість у виборі швидкості для виконання маневру обгону, перетнувши при цьому вузьку суцільну лінію, виїхав на смугу зустрічного руху та рухаючись по ній на перевищеній швидкості, допустив зіткнення на перехресті з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який виконував лівий поворот, хоча при допустимій швидкості мав технічну можливість зупинитися і запобігти зіткненню. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку ОСОБА_8 скоїв в результаті грубого порушення та невиконання вимог дорожньої розмітки 1.1 та п.п.1.5, 2.3 (б), 12.1, 14.6(а) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , пасажир ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, від якої померла на місці пригоди, пасажир ОСОБА_10, 2005 року народження отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, від яких помер в лікарні, водію ОСОБА_4 були спричинені середнього ступеня тілесні ушкодження у виді закритого перелому середньої третини лівої ключиці зі зміщенням відламків, пасажиру автомобіля БМВ ОСОБА_11 були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляду закритого перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням відламків.

На цей вирок адвокат ОСОБА_1 в інтересах потерпілого ОСОБА_4 та захисник засудженого адвокат ОСОБА_2 подали апеляції.

Адвокат ОСОБА_1 просив скасувати вирок та постановити свій вирок. При цьому апелянт посилався на те, що суд не в повній мірі врахував тяжкість наслідків вчиненого злочину та призначив засудженому надто мяке покарання, а також вказував, що заподіяна його довірителю матеріальна та моральна шкода є значно більшою і відшкодування її має бути більшим.

Адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляції та доповненнях до неї просив скасувати вирок суду та направити кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування. При цьому він вказував, що висновки суду про винуватість його підзахисного є безпідставні, висновки експертиз суперечливі, висновок суду про перетинання ОСОБА_3 суцільної лінії під час обгону не відповідає дослідженим в суді доказам. Апелянт зазначав також, що ОСОБА_3 при виникненні небезпеки для руху діяв у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України. Апелянт вказував, що в матеріалах справи є докази того, що водій ОСОБА_4 порушив ПДР України при виконанні лівого повороту. Захисник зазначав також, що дії ОСОБА_3 додатково повинні кваліфікуватись за ст. 286 ч.1 КК України і справа в цій частині підлягає закриттю за примиренням підсудного з потерпілим ОСОБА_11 Захисник вказував, що дії ОСОБА_3 безпідставно кваліфіковано за ч.3 ст. 286 КК України по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4. та ОСОБА_11 Апелянт ще зазначав, що, предявлене обвинувачення його підзахисному обвинувачення є неконкретне, суд безпідставно відмовив захисту в проведенні повторної комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та дорожньо-технічної експертиз. Вказував також апелянт на те, що потерпілий ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) і це, на його думку, було причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляцію представника потерпілого в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та відмовити в задоволенні апеляції захисника засудженого, адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_11, які просили відмовити в задоволенні апеляції представника потерпілого та задовольнити апеляцію в інтересах засудженого, прокурора, яка просила частково задовольнити вимоги адвоката ОСОБА_1 в частині стягнень на відшкодування заподіяної моральної шкоди та відмовити в задоволенні інших вимог апелянтів, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги адвоката ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково в частині збільшення сум на відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4, а в задоволенні вимог захисника ОСОБА_2 відмовити.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, підсудний ОСОБА_3 в суді частково визнав свою вину та дав показання, що 02.05.2010 року в м. Вашківці Вижницького району він, керуючи автомобілем БМВ зі швидкістю 70-80 км/год, під час обгону автомобіля Нісан-Альмера, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21110 під керуванням ОСОБА_4, що рухався попереду в попутному напрямку і який несподівано для нього став виконувати лівий поворот.

В показань потерпілого ОСОБА_4., даних ним в судовому засіданні вбачається, що 02.05.2010 року він з дружиною та онуком на автомобілі ВАЗ 2110 в м. Вашківці о 14 год. 05 хв. їхав по вул. Миколайчука, маючи намір заїхати до своєї тітки привітати останню з днем народження. Позаду нього їхав його брат ОСОБА_13, в салоні автомобіля якого були його зять ОСОБА_14 та їхня мама ОСОБА_15 Перед виконанням лівого повороту він пересвідчився що нікому не створює перешкоди в русі, включивши лівий поворот, на перехресті став виконувати лівий поворот. Тоді ж побачив, що з правої сторони на великій швидкості його обігнав невідомий йому автомобіль. Він продовжував в цей час виконувати лівий поворот. Подальші події не памятає. В результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула його дружина та онук, сам він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 400000 грн. Підсудний йому відшкодував матеріальну шкоду та частково моральну шкоду.

Потерпілий ОСОБА_11 в суді дав показання, що 02.05.2010 року він зі своєю нареченою та сестрою їхав в автомобілі ОСОБА_3 в м. Вашківці. ОСОБА_3 вів автомобіль зі швидкістю біля 80 км/год. Під час здійснення ОСОБА_3 обгону автомобіля Нісан відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ під керуванням ОСОБА_4., що рухався попереду їхнього автомобіля в попутному напрямку і який несподівано почав виконувати лівий поворот. Зіткнення транспортних засобів відбулось на перехресті на зустрічній смузі руху. В результаті дорожньої пригоди він зламав руку.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 в суді дали показання, що 02.05.2010 року вони на своїх автомобілях разом з ОСОБА_3 їхали в м. Вашківці в колоні автомобілів, перевозячи наречених та їхніх гостей. Здійснюючи обгін автомобіля Нісан, ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ, що рухався в попутному напрямку та почав виконувати лівий поворот на перехресті. Зіткнення автомобілів відбулось на зустрічній смузі руху на перехресті.

Свідок ОСОБА_13 в суді дав показання, що 02.05.2010 року біля в м. Вашківці зустрівся з братом ОСОБА_4, так як мали з сімями їхати привітати родичку з днем народження. ОСОБА_4 з своєю дружиною та онуком на власному автомобілі ВАЗ їхав попереду нього. Сам він з зятем ОСОБА_14 та мамою ОСОБА_20 їхав позаду брата на власному автомобілі Мерседес-Бенц зі швидкістю 50-60 км/год. Його автомобілем керував ОСОБА_14 Під час руху ОСОБА_14 раптово прийняв вправо і тоді він побачив, що їхній автомобіль на швидкості більше 120 км/год по зустрічній смузі руху обігнали три автомобілі. Перший з тих автомобілів встиг обігнати автомобіль його брата з правої сторони, оскільки той уже виконував лівий поворот, а два інші не встигали цього зробити і один з них повернувся на праву смугу руху, а інший допустив зіткнення з автомобілем його брата.

Аналогічні показання дав в судовому засіданні і свідок ОСОБА_14

З висновку судово-медичної експертизи (а.с.55-57 т.1) вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася множинними зломами основи та склепіння черепу, розрушенням речовини головного мозку. Всі виявлені на трупі тілесні ушкодження могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди 02.05.2010 року.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с.63-65 т.1) вбачається, смерть ОСОБА_10, 2005 року народження настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася зламом кісток черепу, забоєм речовини головного мозку та крововиливом під мякі мозкові оболонки. Всі виявлені на трупі тілесні ушкодження могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.05.2010 року.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с.78-79 т.1) вбачається, що ОСОБА_11 були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого скалкового перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням відламків. Ці тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок ДТП 02.05.2010 року.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с.85-86 т.1) вбачається, що ОСОБА_4 були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження і їх виникнення можливе в умовах ДТП 02.05.2010 року.

З висновків комплексних траспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз (т.2 а.с.121-128, т.3 а.с.91-113)та комісійної траспортно-трасологічної і судово-автотехнічної експертизи (т.3 а.с.124-129) вбачається, що в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимог п.12.3, 12.4, 14.6 (а) та порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 ПДР України (1306-2001-п) , що в своїй сукупності з технічної точки зору перебуває в причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Всі вищевказані комплексні та комісійні експертизи проводились в різних експертних установах і їхні висновки про причини дорожньо-транспортної пригоди є однакові - порушення ОСОБА_3 вимог п.п.12.3, 12.4, 14.6 (а) та вимог дорожньої розмітки 1.1. Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Аналіз досліджених в суді першої інстанції та перевірених в апеляційній інстанції доказів,на думку колегії суддів, свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України.

Заперечення адвокатом ОСОБА_2 очевидних фактів як то в частині порушення його підзахисним вимог п.п. 12.3, 12.4, 14.6 (а) та вимог дорожньої розмітки 1.1. ПДР України (1306-2001-п) є голослівними і суперечать не тільки висновкам відповідних експертів, але і показанням підсудного, потерпілих та свідків, аналіз яких наведено у вироку суду та в цій Ухвалі, даним протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.8-11), з яких вбачається, що ОСОБА_3 керував автомобілем зі швидкістю більше 60 км/год в населеному пункті, під час здійснення обгону на перехресті рухався по зустрічній смузі руху, відділену вузькою суцільною лінією горизонтальної розмітки.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що його підзахисному не було інкриміновано порушення вимог горизонтальної лінії розмітки 1.6 ПДР України (1306-2001-п) , що могло бути причиною зіткнення транспортних засобів, не заслуговує на увагу, оскільки ця лінія є попереджувальною, перетинати її не забороняється і її перетинання не знаходиться в причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Всі послідуючі посилання захисника ОСОБА_2 на неправильність висновків експертиз, на те, що експертам були надані недостовірні вихідні дані та що було порушено права його підзахисного, оскільки окремі експертизи проводились в рамках іншої кримінальної справи щодо ОСОБА_4, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_3 здійснюючи обгін, сам створював для себе небезпеку для подальшого руху. Висновки ж експертиз, проведених по іншій кримінальній справі щодо цієї ж дорожньо-транспортної пригоди, є належними доказами, не суперечать іншим висновкам експертів та матеріалам справи і суд обґрунтовано поклав їхні дані в основу вироку, оскільки ці висновки також підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Твердження адвоката ОСОБА_2 про те, що його підзахисному предявлено неконкретне обвинувачення суперечить дійсним обставинам справи, оскільки зі змісту самого обвинувачення вбачається, що в ньому, відповідно до ст. 132 КПК України, зазначено всі необхідні дані, в тому числі і посилання на дії, які вчиняв ОСОБА_3 та посилання на пункти Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які він порушив своїми діями.

Посилання адвоката ОСОБА_2 про необхідність додаткової кваліфікації дій його підзахисного за ст. 286 ч.1 КК України по факту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та послідуючого закриття справи в цій частині за примиренням підсудного з потерпілим не тільки суперечить загальним засадам кримінального судочинства та твердженням апелянта про недоведеність винуватості ОСОБА_3, а є, на думку колегії суддів також порушенням апелянтом вимог ст. 48 КПК України, оскільки додаткова кваліфікація дій підсудного за ст. 286 ч.1 КК України призвела б до погіршення його становища. Не заслуговують на увагу і твердження адвоката ОСОБА_2 про порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) під час здійснення маневру та що це є причиною дорожньої пригоди, оскільки кримінальна справа щодо останнього закрита за відсутністю складу злочину і це рішення є законним.

Аналіз обґрунтувань апелянтом ОСОБА_2 своїх вимог, на думку колегії суддів, може свідчити про недостатнє розуміння останнім загальних засад окремих положень Правил дорожнього руху України та кримінального законодавства.

Вимоги апелянта ОСОБА_2 є необґрунтовані і безпідставні, а тому в задоволенні його апеляції необхідно відмовити.

Що стосується вимог адвоката ОСОБА_1 про необхідність скасування вироку у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через його мякість, колегія суддів вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував тяжкість скоєного ним злочину, наслідки що настали в результаті його вчинення, обставини що помякшують покарання та дані про особу підсудного. В апеляційній інстанції потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підтримали вимог адвоката ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання.

Часткове визнання підсудним своєї вини, його розкаяння у вчиненому, часткове відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди суд правильно визнав обставинами, що помякшують покарання. Також суд врахував те, що підсудний раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що призначене підсудному покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується вимог апелянта ОСОБА_1 про збільшення сум на відшкодування потерпілому ОСОБА_4 за заподіяну моральну шкоду, колегія суддів вважає, що ці вимоги обґрунтовані і їх необхідно задовольнити частково.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в результаті скоєного ОСОБА_3 злочину загинула дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та його малолітній онук ОСОБА_10, це заподіяло великих моральних страждань та душевного болю потерпілому. Втрата ОСОБА_4 сімї найдорожчих йому людей те, що сам він отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження та тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, на думку колегії суддів, негативно вплинуло на його нормальні життєві стосунки та самопочуття, безповоротно зруйнувало його сімейне життя, заподіяло йому психологічну травму. А тому, визначення судом першої інстанції суми в 25000 грн. для відшкодування засудженим моральної шкоди ОСОБА_4 є явно несправедливим і в цій частині вирок необхідно змінити та збільшити стягнення сум для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що із засудженого необхідно стягнути на користь потерпілого ОСОБА_4 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

В задоволенні апеляції адвоката ОСОБА_2 відмовити.

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 19.12.2011 року щодо ОСОБА_3 в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди змінити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 250000 (двісті пятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.