Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді – Хомицького А.М.,

суддів – Польового М.І., Силки Г.І.,

за участю прокурора – Старчука В.М.,

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_2, українка, громадянка України, з середньою освітою, вдова, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, раніше судима:

1) вироком Луцького міського суду Волинської області від 30.07.1997 року за ст. 229-6 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) вироком Луцького міського суду Волинської області від 25.11.1999 року за ст.ст. 229-6 ч.2, 73 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнена 26.06.2001 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 5 місяців 22 дні;

3) вироком Луцького міського суду Волинської області від 12.05.2003 року за ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнена 01.08.2006 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 7 місяців 2 дні, -

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України на 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 змінено із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взято її негайно під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 30 листопада 2011 року.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м.Праги Республіки Чехія, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, розлучена, має на утримані малолітню дитину, працює молодшою медсестрою у Волинському обласному протитуберкульозному диспансері, раніше не судима, -

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 змінено із підписки про невиїзд на тримання під вартою, взято її негайно під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 30 листопада 2011 року, зараховано в строк відбуття покарання термін перебування її під вартою з 20 по 29 жовтня 2010 року включно.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат у справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 15.02.2010 року в період часу з 09 год. 30 хв. до 10 год., перебуваючи у приміщенні Волинського обласного наркологічного диспансеру, що по вул.Карбишева, 2 в м.Луцьку, під час проходження програми замісної терапії "метадон", від лікаря отримала три таблетки для власного вживання. Після чого дві таблетки вона відразу вжила, а одну з метою подальшого незаконного збуту винесла за межі лікувального приміщення, яку перевезла за місцем свого проживання у м. Луцьк на вул. Грабовського, 7А/29, де продовжувала повторно зберігати з метою збуту. Приблизно о 19 год. 20 хв. в приміщенні своєї квартири, вона незаконно збула ОСОБА_7 наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, масою 0,0187 г, за що отримала від останнього грошову винагороду в сумі 100 грн.

Вона ж, повторно, 15.03.2010 року в період часу з 09 год. 30 хв. до 10 год., перебуваючи у приміщенні Волинського обласного наркологічного диспансеру, що по вул. Карбишева, 2 в м. Луцьку, під час проходження програми замісної терапії "метадон", від лікаря отримала три таблетки для власного вживання, після чого дві таблетки відразу вжила, а одну, з метою подальшого незаконного збуту, винесла в ротовій порожнині за межі лікувального приміщення та перенесла до приміщення кафе "Берізка", яке знаходиться по вул. Карбишева у м.Луцьку, де продовжувала зберігати з метою збуту. Приблизно о 10 год. 30 хв., за попередньою змовою з уже засудженим ОСОБА_8, знаходячись біля приміщення цього кафе, незаконно збула ОСОБА_7 таблетку, яка згідно висновку фізико-хімічної експертизи містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,0189 г, за що отримала від останнього грошову винагороду в сумі 50 грн.

ОСОБА_6 визнана винною в тому, що 30 серпня 2010 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3, незаконно придбала у ОСОБА_8 шприц з наркотичним засобом –опієм ацетильованим, який безпосередньо зберігала в предметах свого одягу та перенесла його до під'їзду вищевказаного будинку, де 0,07 г цього наркотичного засобу незаконно збула ОСОБА_9 за 100 грн., який того ж числа був вилучений в останнього працівниками міліції.

Вона ж, повторно, 20 жовтня 2010 року, перебуваючи в палаті Волинського обласного протитуберкульозного диспансеру, що по вул. Львівській м. Луцька, незаконно придбала у ОСОБА_8 шприц з наркотичним засобом –опієм ацетильованим, який безпосередньо зберігала в предметах свого одягу та перенесла до холу Волинського обласного протитуберкульозного диспансеру, де 0,11 г цього наркотичного засобу незаконно збула ОСОБА_9 за 100 грн., який того ж числа був вилучений в останнього працівниками міліції.

У поданій на вирок апеляції засуджена ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране їй покарання, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому просить врахувати, що вину у вчиненому вона визнала повністю, щиро розкаялася, сприяла органам слідства розкриттю злочинів, вперше притягується до кримінальної відповідальності, обтяжуючі її покарання обставини відсутні. Крім цього, вона хворіла туберкульозом, сама була наркозалежною, тому добровільно пройшла курс лікування, має постійне місце проживання і роботи, де характеризується позитивно, утримує дев’ятирічного сина та матір-пенсіонерку. Вчинила збут наркотичних засобів, керуючись співчуттям до раніше добре знайомої, наркозалежної особи.

Також судом при новому розгляді справи не було встановлено будь-яких інших обставин у справі, а тому безпідставно їй призначено більше за строком покарання ніж за попереднім вироком.

У своїй апеляції засуджена ОСОБА_3, також не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране їй покарання, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України. При цьому просить врахувати, що вину у вчиненому вона визнала повністю, щиро розкаялась, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та матір-пенсійного віку. Продати наркотичні засоби спонукали тяжке матеріальне становище та бажання допомогти наркозалежній особі.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, пояснення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які підтримували свої апеляції, їх захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримували апеляції своїх підзахисних, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підлягають до задоволення частково.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами та ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Однак, призначаючи покарання обом засудженим, суд першої інстанції допустився помилки.

Як убачається із ухвали апеляційного суду Волинської області від 16.08.2011 року, підставами для скасування попереднього вироку Луцького міськрайонного суду від 30.05.2011 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_3, були, зокрема, незаконне застосування судом першої інстанції вимог ст.ст. 75, 79 КК України при призначенні їм покарання. Обставин, які б давали підстави збільшити строк покарання засудженим, колегія суддів не вбачала, а тому будь-яких вказівок з цього приводу суду першої інстанції не давала.

Під час нового розгляду справи відбулось збільшення строку покарання обом засудженим, хоча будь-яких обставин, які б давали підстави збільшити цей строк ОСОБА_6 та ОСОБА_3, судом встановлено не було.

А тому строки призначеного обом засудженим покарання за даним вироком підлягають зменшенню.

Крім того, ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно. Свою вину у вчиненні злочину вона визнала повністю, розкаялась у вчиненому.

На утриманні ОСОБА_6 знаходяться неповнолітня дитина та матір пенсійного віку, сама вона хворіє на туберкульоз.

За наявності зазначених обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, колегія суддів вважає за можливе призначити основне покарання ОСОБА_6 з застосуванням ст. 69 КК України, яке відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як убачається із матеріалів справи, вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уже скасовувався у частині звільнення їх від відбування покарання з випробуванням, а тому законних підстав для застосування ст. 75 КК України, про що ставиться питання в їх апеляціях, колегія суддів не вбачає.

Призначені обом засудженим покарання у виді позбавлення волі відповідатимуть вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, будуть необхідними і достатніми для виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_3, сприятимуть попередженню вчинення ними нових злочинів.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок Луцького міськрайонного суду від 30 листопада 2011 року щодо них змінити.

Пом’якшити призначене ОСОБА_3 за ст. 307 ч.2 КК України покарання до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Призначити покарання ОСОБА_6 за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

У решті цей вирок залишити без зміни.