Справа №11/2190/143/2012 

Головуючий в 1 інст.: Колесніченко Т.Є.

Категорія : ст. 185 ч.2 КК України 

Доповідач: Жила І.Е.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого судді –Жили І.Е.

суддів – Михайлюка М.І., Литвиненко І.І.

з участю прокурора – Чередниченко Є.Г.

засудженого – ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок місцевого Суворовського районного суду м.Херсона від 22.11.11р.,

Цим вироком :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Херсона, гр-н України, освіта неповна середня, розведений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, проживаючого по АДРЕСА_1 раніше судимий:

1) 16.12.03р. Суворовським районним судом м.Херсона за ст.ст. 309 ч.1, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробним строком 1 рік;

2) 29.07.04р. Дніпровським районним судом м.Херсона за ст.ст. 185 ч.1, 71 КК України на 2 роки 2 місяця позбавлення волі;

3) 15.05.08р. Суворовським районним судом м.Херсона за ст.ст.309 ч.2, 69, 311 ч.1, 70 КК Україна на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засуджений звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки. Згідно зі ст. 76 КК України на засудженого покладіні обов’язки, а саме: періодично являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи, запобіжний захід обраний –підписка про невиїзд.

Згідно з вироком суду з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 200 грн, як відшкодування заподіяної шкоди.

За вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 25.09.11р. близько 05 год., повторно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи біля пасажирського вокзалу Херсон Одеської залізниці, розташованого на пл.Привокзальній, 3-а в м.Херсоні, умисно, таємно викрав з автомобіля "Фольксваген ЛТ-35" державний номер НОМЕР_1 мобільний телефон марки "Нокиа 6500" з сім картою оператора мобільного зв’язку "Київстар", флеш-картою пам’яті об’ємом 4 Гб, загальною вартістю 2040 грн., а також автомагнітолу модель Н-СМD із пультом дистанційного керування й флеш-картою на 2 Гб загальною вартістю 1330 грн., що належать ОСОБА_3, чим заподіяв шкоду останньому на суму 3370 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на незаконність вироку, який підлягає скасуванню, через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Так, судом не враховано, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює та скоїв злочин середньої тяжкості. Просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції, пояснення засудженого про залишення апеляції без задоволення, останнє слово засудженого, в якому він просив залишити вирок суду без змін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав свою вину по пред’явленому обвинуваченню, ні він, ні інші учасники судового розгляду не заперечували проти визнання судом недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ні ким не оспорювались, суд розглянув справу відповідно до ст. 299 ч.3 КПК України.

Дії засудженого за ст. 185 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку - не встановлено.

Призначаючи засудженому вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягувався до кримінальної відповідальності; врахував обставини справи, що пом’якшують покарання, зокрема: визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування збитків, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини та матері, наявність хвороб, при цьому обставин, що обтяжують покарання засудженого –не встановлено.

Твердження апеляції прокурора, про неврахування судом того факту, що засуджений має не зняті та не погашені судимості –не відповідає дійсності, оскільки суд у вироку зазначив про попередні судимості засудженого та врахував їх при призначенні покарання.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст.ст. 75, 76 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, та є необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку внаслідок м’якості, як того просить апелянт –немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок місцевого Суворовського районного суду м.Херсона від 22.11.11р. щодо ОСОБА_1 – без змін.