Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючої судді Кривобокової Н.М.,

суддів: Гандзюка В.П., Іванів О.Й.,

з участю: прокурора Грищука В.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1. на постанову Снятинського районного суду від 23 березня 2009 року, -

Вказаною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителяАДРЕСА_1, одруженого, на утриманні двоє

неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого,

громадянина України, -

на підставі ст.1 п. "В" Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року (660-17) від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України звільнено, а справу провадженням закрито.

Запобіжний захід ОСОБА_2. - підписку про невиїзд залишено попередньо обрану.

ОСОБА_2. обвинувачувався в тому, що 30 березня 2008 року близько 20 год. в

смт. Заболотів неподалік ресторану "Веселка" на грунті неприязних відносин з ОСОБА_1.

Справа №11-328/2009р. Головуючий у І інстанції Боднарук М.В. Категорія ст. 128 КК України Доповідач: Кривобокова Н.М.

виникла суперечка, під час якої останній схопив його за комір верхнього одягу та золотий ланцюжок. З метою звільнення від ОСОБА_1., ОСОБА_2. приставив руку до його обличчя і відштовхнув останнього від себе, внаслідок чого пальцем руки з необережності спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1. покликається на однобічність і неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_2. вчинив злісне хуліганство в ході якого заздалегідь приготовленим предметом - ключем запалювання від замка свого автомобіля умисно спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.ст. 296 ч.4, 121 ч.1 КК України. Просить постанову скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

В апеляційній інстанції ОСОБА_2. пояснив, що під час суперечки, яка виникла на грунті неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_1., останній, обзиваючи нецензурними словами, схопив його за комір верхнього одягу та золотий ланцюжок. Звільняючись від ОСОБА_1., він через плече вищого від нього свідка ОСОБА_3, який стояв між ними, рукою відштовхнув потерпілого від себе, внаслідок чого пальцем руки з необережності спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Заперечив, що в нього в руці знаходився будь-який предмет.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_1., який підтримав доводи апеляції, міркування прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду про необережне спричинення ОСОБА_2. тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1. ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах.

Так із показань ОСОБА_2 вбачається, що під час суперечки з ОСОБА_1., останній, обзиваючи нецензурними словами, схопив його за комір верхнього одягу та золотий ланцюжок. Звільняючись від ОСОБА_1., він через плече вищого від нього свідка ОСОБА_3, який стояв між ними, приставив долоню руки до обличчя потерпілого і відштовхнув від себе, внаслідок чого пальцем руки з необережності спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Ствердив, що під час конфлікту, який розпочав сам потерпілий, в нього не було в руках будь-якого предмету.

Свідок ОСОБА_3. ствердив, що під час суперечки між ОСОБА_2. та ОСОБА_1., яких він розбороняв, останній через його плече схопив ОСОБА_2 за комір верхнього одягу та золотий ланцюжок. Він стояв обличчям до потерпілого, який не відпускав ОСОБА_2 і був очевидцем, що останній також через його плече, приклавши долоню руки до обличчя потерпілого, відштовхнув його від себе. Зазначив, що траєкторія руху руки ОСОБА_2 могла бути змінена із-за його високого росту. Заперечив, що в руці ОСОБА_2 знаходився будь-який сторонній предмет і ствердив, що під час інциденту потерпілий ОСОБА_1. також не вказував на це.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_4.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи №290/265/Е від 25.07.2008 р. (а.с.63) уОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді підкон"юктивного розриву склери лівого ока, гематоми верхньої повіки лівого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і могли утворитися при натискуванні пальцем на очне яблуко.

Про те, що під час конфлікту ОСОБА_2. наніс рукою йому удар в обличчя через плече свідка ОСОБА_3, який між ними стояв, вказував і сам потерпілий ОСОБА_1.

Крім того, жоден свідок допитаний на досудовому слідстві, а також і потерпілий ОСОБА_1. не вказували, що в руках ОСОБА_2 знаходився будь-який сторонній предмет, в тому числі ключ запалювання від замка автомобіля. З матеріалів справи вбачається, що конфлікт розвивався не з хуліганських мотивів, а в наслідок дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася за участю батька потерпілого - ОСОБА_5.

Будь - яких даних, які вказували на вчинення ОСОБА_2. хуліганських дій та на його умисел в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1., із застосуванням заздалегідь приготовленим предметом, в матеріалах справи немає та таке обвинувачення йому не пред"являлось.

Доводи апелянта про неправильну кваліфікацію досудовим слідством дій ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам. Крім того потерпілим ОСОБА_1. на досудовому слідстві не ставилось під сумнів правильність кваліфікації та пред"явленого обвинувачення ОСОБА_2. за ст. 128 КК України.

Злочин за ст. 128 КК України не є тяжким і вчинений до набрання чинності вищевказаного Закону, а тому ОСОБА_2. підпадає під дію ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 (660-17) року. Враховуючи те, що ОСОБА_2. має на утриманні двох дітей: синаОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.154), дочку ОСОБА_7 -ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.153) і він дав згоду на застосування до нього Закону України "Про амністію" (660-17) , таким чином суд першої інстанції в повній мірі дотримав вимоги застосування вищевказаного Закону і звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. При цьому істотних кримінально-процесуальних порушень судом першої інстанції не допущено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду від 23 березня 2009 року відносно ОСОБА_2, - без змін.