Головуючий у суді І інстанції Охременко В.А. Категорія: ст. 115 ч.1 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Зубко К.А.

3 березня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Зубка К.А.,

суддів Новіцького Е.Й., Савіних О.П.,

за участю прокурора Усатової А.Л.,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, такого, що немає судимості у порядку ст. 89 КК України

засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 2712 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що в ніч на 07 липня 2002 року близько другої години він знаходився у домоволодінні потерпілої ОСОБА_4, яка проживає в с. Тишківка, Добровеличківського району. На ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою вбивства засуджений наніс удар потерпілій електричною праскою в ліву верхню частину лобної ділянки голови. В результаті удару ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійної рани лобної ділянки голови зліва, лінійного перелому лобної кістки зліва з переходом на основу черепа, субарахноїдального крововиливу. Від даних тілесних ушкоджень настала смерть потерпілої на місці вчинення злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить виправдати його і звільнити з-під варти, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство проведені з обвинувальним ухилом, неповно та однобічно, явку з повинною написав через застосування до нього недозволених методів слідства.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить вирок районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що під час допиту ОСОБА_2 як підозрюваного грубо порушено його право на захист. ОСОБА_2 не роз'яснені права підозрюваного. Пластмасовий уламок від ручки праски та три ключі, які, начебто, ОСОБА_2 кинув у ставок і, на які у вироку посилається суд, не може бути визнано доказами по справі тому, що при їх виявлені та приєднанні до справи як доказів, порушено вимоги ст. 65 КПК України. Порушено й інші норми КПК України (1001-05) під час проведення процесуальних дій, що не давало суду право виносити обвинувальний вирок по справі.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають з таких підстав.

Так, у явці з повинною, під час допиту ОСОБА_2 як підозрюваного, обвинуваченого, а також під час відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відео- та аудіозапису, в тому числі і за участю захисника, ОСОБА_2 послідовно пояснював, що 6 липня 2002 року о 23 годині 30 хв. з будинку свого товариша ОСОБА_5 телефонував до ОСОБА_4, маючи на меті домовитись з нею про зустріч. Але на той час ОСОБА_4 додому ще не повернулась і не відповіла ОСОБА_2 на дзвінок. Після цього він, ОСОБА_2, пішов до себе додому, а після 1 години ночі 7 липня 2002 року все ж прийшов до ОСОБА_4 При цьому, на прохання ОСОБА_4, приніс повернути їй фотокартку, на якій була зображена потерпіла у купальному костюмі на фоні моря і катера на повітряній подушці.

Під час бесіди пропонував їй поїхати з ним на постійне проживання в Ялту, а коли та відмовилася і заявила, що у неї є новий "кавалер", він під впливом ревнощів праскою, яка опинилася у нього під руками, наніс їй один удар в голову, а праску викинув на підлогу, яка розбилася на куски.

Від удару ОСОБА_4 упала на ліжко без ознак життя.

Потім він витер відбитки пальців на прасці, замкнув двері будинку з зовнішньої сторони, а ключі, а також фотокартку, яку приніс потерпілій, забрав з собою і пішов через город з двору.

Проходячи повз господарські будівлі, відчув, що в сандаль потрапив пластмасовий шматочок від розбитої праски. Він викинув згаданий фрагмент праски і пішов додому.

Коли проходив біля криниці по вулиці Некрасова, побачив людей і присів, щоб заховатись від них, а потім пішов далі, загубивши біля згаданої криниці фотокартку ОСОБА_4

Вранці 7 липня 2002 року виявив у кишені своїх спортивних брюк в'язку з трьох ключів від домоволодіння потерпілої і вирішив від них позбавитись, для чого пішов на греблю і викинув їх у ставок.

(т.1 а.с.112-118,122-131,138)

Згідно висновків судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми. Ушкодження в області голови потерпілої могли виникнути від удару праскою за обставин, на які вказав засуджений при відтворенні обстановки та обставин події з його участю із застосуванням відеозапису.

( т.1 а.с.55-57,65-68, т.3 а.с.14 )

Суд першої інстанції також дослідив висновки содово-медичних імунологічних експертиз, згідно яких кров на футболці, вилученій у ОСОБА_2 могла належати як потерпілій так і самому засудженому, при тому, що у матеріалах справи відсутні дані про наявність у ОСОБА_2 на день вчинення злочину будь-яких тілесних ушкоджень, які б могли залишити на одязі сліди крові.

( т.1 а.с.103-104, 259, т.2 а.с.57-58 )

Також при відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису засуджений виявив обізнаність у деталях вчинення злочину і, зокрема, розповідав та показував місце і причину вбивства ОСОБА_4, де він загубив фотокартку із її зображенням, куди викинув ключі від домоволодіння потерпілої, які після злочину забрав із собою.

( т.1 а.с.127-131)

Органами досудового слідства кілька разів вживалися заходи до відшукання ключів, які за поясненнями ОСОБА_2 той викинув у ставок.

( т.1 а.с.204, т.2 а.с.65, 66-67)Згадані ключі були знайдені працівниками міліції у присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у ставку с. Тишківка Добровеличківського району і впізнані потерпілим ОСОБА_4

( т.2 а.с.65,70, 71, 72 )

За висновком трасологічної експертизи ключі конструктивно призначені для замків з домоволодіння ОСОБА_4 Згадані ключі вилучені під час огляду місця події, а також під час виїмки у потерпілого ОСОБА_4

( т.1 а.с.6-17, т.2 а.с16-18,77-79 )

Свідок ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в суді пояснювала, що 07 липня 2002 року вона знайшла біля криниці на вул. Некрасова фотокартку із зображенням потерпілої, про яку говорив під час досудового слідства ОСОБА_2

( т.1 а.с.38, 188, 377 об.-378, т.2 а.с.177-179, т.4 а.с.138 )

За таких обставин районний суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 115 ч.1 КК України як умисне вбивство ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів, оскільки, наносячи удар металевою праскою в область голови засуджений усвідомлював, що такі дії призведуть до смерті потерпілої, а отже і бажав цього.

При цьому районний суд врахував те, що ОСОБА_2 послідовно викладав такі деталі інкримінованого йому злочину, які не могли бути відомі органам досудового слідства.

У протоколі огляду речових доказів зазначено, що у ставку виявлено, зокрема, ріжковий ключ від врізного замка вхідних дверей будинку потерпілої, який на стержні має № 39, тоді як на експертизу представлено ключ під № 34.

( т.2 а.с.67,78 )

З цього приводу слідча ОСОБА_9 пояснила, що знайдені у річці ключі були у забрудненому стані з нашаруванням іржі, а тому вона помилково прочитала на ріжковому ключі № 39, а не 34.

(т.3 а.с.38, т.4 а.с.145)

Таким чином, згаданими поясненнями спростовуються доводи захисту про те, що на трасологічну експертизу представлені не ті ключі, які були знайдені у річці і про які у своїх перших показаннях говорив ОСОБА_2

Органи прокуратури і суд перевіряли заяву ОСОБА_2 про застосування до нього фізичного і психічного насильства, однак зазначена заява не знайшла свого підтвердження.

(т.1 а.с.247-272, т.4 а.с.140-142,146-147,151,152-153)

Більше того, під час досудового слідства ОСОБА_2 неодноразово, власноручно зазначав про те, що він дає правдиві показання, добровільно без будь-якого фізичного чи психічного впливу, що і зафіксовано на аудіо та відеозаписах.

(т.1 а.с.122-124, 127-131, 138)

Згідно матеріалів попереднього суду, який виніс виправдувальний вирок на тілі ОСОБА_2, начебто, виявлені крововиливи та інші пошкодження, що, на думку суду, вказує на застосування до нього органами досудового слідства тортур.

Однак згаданий вирок скасовано як незаконний, а тому його висновки і зібрані по справі докази суд, який виніс обвинувальний вирок, обгрунтовано не взяв до уваги як недостовірні.

Тим більше, що при перегляді відеозапису районним судом, який виносив обвинувальний вирок, будь-яких тілесних ушкоджень у засудженого не виявлено.

(т.2 а.с.311, 318-334, 370-372, т.4 а.с.149)

У матеріалах справи також є показання свідка ОСОБА_10 про те, що працівники міліції примушували його до оговору себе у вбивстві ОСОБА_4 та про те, що він бачив у ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Разом з тим, суд першої інстанції не міг обґрунтувати цими показаннями свої висновки, оскільки Шерстньов О.М. страждає на олігофренію.

( т. 1 а.с. 309, 318, 357-358 т. 2 а.с. 157-158, 301)

За матеріалами справи дійсно деякі слідчі дії проводилися в той час, коли ОСОБА_2 знаходився під адміністративним арештом, однак вказані слідчі дії проведенні з додержанням норм кримінально-процесуального законодавства та у присутності захисника, який підтвердив у судовому засіданні, що всі показання ОСОБА_2 давав добровільно і за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на застосування до нього фізичного чи психічного насильства.

(т.1 а.с.256, 257, 355)

Доводи захисту про причетність до злочину жителів с. Тишківка Цайгера П.В. та ОСОБА_10, перевірялися органами досудового слідства і не знайшли свого підтвердження.

(т.2 а.с.159, 168)

Прокурор допитав ОСОБА_2 як підозрюваного у межах своєї компетенції - п.5 ч.1 ст. 227 КПК України.

(т.1 а.с.122)

У справі також є протокол про роз'яснення ОСОБА_2 прав підозрюваного.

(т.1 а.с.121)

Отже доводи апеляційної скарги про порушення прав засудженого на захист суперечать закону і матеріалам справи.

Органи досудового слідства допустили до участі у справі захисника-адвоката ОСОБА_11, хоч і не склали про це відповідну постанову.

Однак, оскільки адвокат ОСОБА_11 фактично брав участь у допиті ОСОБА_2 як підозрюваного та під час відтворення обстановки та обставин події з участю засудженого, то у районного суду були законні підстави обґрунтувати цими доказами свій вирок як достовірний.

Місцевий суд у своєму вироку послався як на доказ на уламок від праски зі слідами крові, вилучений у кабінеті дільничного інспектора 19.03 2004 року, який, нібито, був виявлений у домоволодінні ОСОБА_4 у день злочину.

(т.2 а.с.93-94)

Однак, оскільки, у протоколі огляду місця події від 08.08.2002 року відсутні дані про виявлення згаданого уламку, то походження цього доказу викликає сумнів, а тому колегія вважає за необхідне з вироку районного суд виключити посилання на даний уламок праски як на речовий доказ.

(т.1 а.с.6-19)

Інших порушень норм процесуального законодавства, які б призвели до прийняття неправильного рішення по справі не встановлено.

Таким чином, районний суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі достовірних і узгоджених між собою доказів, а тому підстав для його скасування колегія не вбачає.

Суд призначив ОСОБА_2 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і підстави для пом'якшення засудженому покарання у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.