Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Білика О.В.

при секретарі Качур Р.В.

з участю прокурора Іванця М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ладижин Тростянецького району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 11.04.2006 року Ладижинським міським судом Тростянецького району Вінницької області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 06.08.2008 року умовно достроково з не відбутим строком 1 рік 7 діб на підставі постанови Старгородського районного суду м. Вінниці від 29.07.2008 року, в силу ст. 89 КК України, проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України,-

ОСОБА_1, будучи раніше засудженим 11.04.2006 року Ладижинським міським судом Тростянецького району Вінницької області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі та, звільнившись з місць позбавлення волі 06.08.2008 року умовно-достроково з не відбутим строком 1 рік 7 діб на підставі постанови Старогородського районного суду м. Вінниці від 29.07.2008 року, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і повторно вчинив злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 15.03.2011, приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись в салоні маршрутного таксі №412, яке зупинилось на зупинці, що розташована напроти АДРЕСА_2 та помітивши в руці ОСОБА_2, який сидів на одномісному сидінні зазначеного маршрутного таксі, мобільний телефон "Нокіа 6700", вирішив його відкрито викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1, наблизившись зі спини до ОСОБА_2 та несподівано для останнього, шляхом ривка повторно відкрито викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон "Нокіа 6700" вартістю 2500 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператору "Лайф"вартістю 40 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 2 гривні, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 2542 гривні. ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим ОСОБА_2 та перехожими громадянами.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

За згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази потерпілої, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші сторони, і які ніким не оспорювались.

Тому суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, і дійшов до висновку про те, що дії підсудного за ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України було кваліфіковано правильно як повторно, вчинив, замах на відкрите викрадення чужого майна - грабіж, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:

ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину;

особу винного, який за місцем реєстрації характеризується позитивно, раніше був засуджений за вчинення умисного злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом’якшує покарання винного згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує його покарання відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп"яніння.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі, але із застосуванням ст. 75 КК України –звільненням від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов"язків, передбачених ст. 76 КК України –не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання –5 ( п’ять ) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 ( три ) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов"язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу змінити з утримання під вартою у Київському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області - на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, негайно звільнивши засудженого ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази по справі: мобільний телефон "Нокіа 6700"з сім картою мобільного оператора "Лайф"які передані під зберігальну розписку ОСОБА_2 залишити йому як власнику

вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.