Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 28 жовтня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2010 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 23.01.2008 року за ч. 4 ст. 187 КК України

на вісім років позбавлення волі,

за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 393 КК України на шість років позбавлення волі, за п. п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

судимого 13.08.2008 року за ч. 1 ст. 121 і ч. 2 ст. 194

КК України на три роки один місяць позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 393 КК України на шість років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винуватими в тому, що вони 20 грудня 2009 року за попередньою змовою втекли з Краснолуцької виправної колонії № 19 і в смт. Краснолуцький проникли з пістолетом до буд. АДРЕСА_1, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_8, її сина ОСОБА_9 та ОСОБА_10, під час якого били потерпілих руками і ногами, пістолетом, зв’язували, а ОСОБА_5 умисно з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю вбив подружжя ОСОБА_10. Він схопив ножі і почергово у присутності сина потерпілої наніс ОСОБА_10 та ОСОБА_10 множинні удари в різні частини тіла, в тому числі в шию і груди, а ОСОБА_10 наніс удари сокирою по голові. Смерть обох потерпілих наступила на місці.

Тікаючи з місця події, ОСОБА_5 незаконно заволодів автомобілем "CHEVROLET LACETTI" НОМЕР_1 ОСОБА_10, на якому виїхав на шлях "Київ – Харків", а неподалік смт. Зелений Гай підпалив його, чим заподіяв шкоду на суму 37.860 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_6 за м’якістю призначеного покарання. На його думку, суд не в повній мірі врахував те, що засуджений вже притягався до кримінальної відповідальності і знову вчинив особливо тяжкий злочин.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд. Твердить, що суд допустив необ’єктивність і однобічність. Фактичні обставини справи не врахував і зробив неправильні висновки щодо умислу на вбивство. Вважає, що у справі немає даних, які б свідчили про те, що він умисно позбавив життя потерпілих.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі заперечує свою причетність до втечі з місця позбавлення волі і стверджує, що повернувся туди добровільно.

Адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не правильно встановив фактичні обставини справи і не мав підстав приймати рішення про винуватість підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо підтримки доводів касаційного подання і відмови у задоволенні касаційних скарг, виступи засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних подання та скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у втечі з місць позбавлення волі, а також розбійному нападі, під час якого ОСОБА_5 із корисливих мотивів умисно з особливою жорстокістю вбив подружжя ОСОБА_10 грунтуються на перевірених доказах.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 із ОСОБА_6 діяли спільно і тоді, коли тікали з місця позбавлення волі, і тоді, коли учиняли розбійний напад на помешкання ОСОБА_10.

Обоє зізналися, що вчинити злочини запропонував ОСОБА_6. Він знав сім’ю ОСОБА_10 і їх достаток. Обговоривши план дій та озброївшись пістолетом, вони разом проникли до будинку потерпілих, де напали на ОСОБА_10, її сина ОСОБА_9 і побили.

На допитах, у тому числі під час проведення відтворення обстановки й обставин події ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_5 сам розповів йому про вчинену ним розправу над подружжям ОСОБА_10. Про це він повідомив його після того, як вони повернулись до колонії – поселення. Пояснюючи обставини події у будинку потерпілих, ОСОБА_6 стверджував, що в той момент, коли він зв’язував електрошнурами лежачих на підлозі господарку та її сина, ОСОБА_5 під прицілом пістолета завів до кімнати господаря ОСОБА_10. Наказавши потерпілому лягти на підлогу, ОСОБА_5 тут же почав бити його рукояткою пістолета. Раптом ОСОБА_10 з сином зуміли звільнитись від пут і кинулись на підмогу господарю. Зав’язалась бійка. Він тікав із помешкання через вікно. Бачив, що ОСОБА_5 бив обох ОСОБА_10.

ОСОБА_5 стверджував, що він із ОСОБА_6 самовільно залишили колонію і домовились учинити злочин. На підході до будинку потерпілих з Грініком уточнили план дій. Вирішили вчиняти саме напад, щоб заволодіти грошима і золотом. Потерпілих били руками і ногами, пістолетом, зв’язували їх. Під час бійки він опинився віч - навіч із подружжям ОСОБА_10. Незважаючи на їхній опір та намагання їхнього сина допомогти батькам, він наносив удари ножем як жінці, так і чоловікові. Останнього вдарив і сокирою. Тікаючи з помешкання потерпілих, у гаражі заволодів автомобілем, який неподалік смт. Зелений Гай підпалив.

Потерпілий ОСОБА_9 під час досудового слідства і в суді незмінно пояснював, що ОСОБА_5 учинив розправу над матір’ю і батьком. Він, як міг намагався перешкодити злочинним діям ОСОБА_5, озброєного ножем, але всі спроби були марними. Він хапався за сковороду, лопату, кидав у нападника скляні вази. ОСОБА_5 продовжив чинити розправу і тоді, коли він просив його не убивати батька, але той схопив сокиру і вдарив нею потерпілого по голові.

Ставити під сумнів зазначені показання засудженого ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_9 чи вважати, що вони обмовляли ОСОБА_5, суд підстав не мав.

З висновків судово-медичних експертиз убачається, що в потерпілого ОСОБА_9 виявлено садни грудей, голови, шиї, тулуба і ніг, які були заподіяні рукояткою пістолета та в результаті здавлювання електрошнуром, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; Смерть потерпілих ОСОБА_10 була насильницькою і настала: ОСОБА_10 від множинних колото-різаних ран грудей з пошкодженням серця, ускладненим гемотораксом (крововиливом у грудну порожнину); ОСОБА_10 – від черепно-мозкової травми з переломом кісток зводу черепа, ускладнена крововиливами під оболонки головного мозку.

Згідно висновків медико-криміналістичних експертиз не виключається, що зазначені й інші множинні ушкодження потерпілих ОСОБА_10 були заподіяні: потерпілій ножами, виявленими на місці події, а потерпілому як ножем, так і лезом сокири (ножі і сокира вилучені з місця події і долучені до матеріалів справи як речові докази).

Із матеріалів справи видно, що у засудженого ОСОБА_5 було вилучено брюки-джинси, зі слідами крові, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_10 (висновок судово-медичної експертизи №150 від 18.03.2010 року). Отже, зазначені у скаргах доводи ОСОБА_5 і його захисника про те, що він не мав умислу на вбивство потерпілих, є безпідставними.

Аналіз зазначених доказів і тих, які наведені у вироку, свідчить, що ОСОБА_5, наносячи численні удари ножами в різні життєво важливі органи ОСОБА_10 і так само ОСОБА_10 (шию, груди), а останньому ще й удари сокирою по голові, усвідомлював, що здійснює посягання на життя цих потерпілих, він передбачав, що наслідком його діяння буде смерть ОСОБА_10, і бажав настання такого наслідку. ОСОБА_5 усвідомлював і те, що він учиняє вбивство подружжя ОСОБА_10 з особливою жорстокістю, оскільки позбавляв їх життя у присутності сина потерпілої ОСОБА_9, який не тільки чинив опір, а й просив не убивати батьків.

За наведеними ознаками суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187, п. п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюється і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 разом втекли з місць позбавлення, а останній незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_10 і підпалив це транспортний засіб, свідчать викривальні показання самих засуджених, пояснення свідків, на які послався суд у вироку, а також дані, що містяться у протоколах виявлення й огляду зазначеного автомобіля зі слідами спалення, який було знайдено неподалік смт. Зелений Гай. Виходячи з таких доказів, які покладені в основу вироку, судова колегія вбачає, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 обгрунтовано засуджені за ч. 2 ст. 393, а ОСОБА_5 і за ч. 3 ст. 289 КК України.

Із матеріалів справи і протоколу судового засідання видно, що органами досудового слідства і судом досліджено всі обставини справи, які могли мати значення для справи, тому доводи в скаргах засудженого ОСОБА_5 і його захисника про однобічність і неповноту судового слідства у справі, а також твердження ОСОБА_5 про те, що суд допустив упередженість щодо нього, безпідставні.

Вважати, що покарання, призначене ОСОБА_5, є надмірно суворим, а ОСОБА_6 – надмірно м’яким, підстав немає.

Положення ст. 65 КК України було дотримано. Узявши до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кожним засудженим, дані про їх особи й усі обставини, що обтяжують обом покарання і ті, що пом’якшують його Грініку, суд призначив покарання останньому в межах санкцій статей закону, за які він засуджується, та не знайшовши підстав вважати за можливе застосувати ОСОБА_5 позбавлення волі на певний строк, встановив йому довічне позбавлення волі. Тому призначені засудженим покарання є справедливими.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора і касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 – без зміни.