Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи судом першої інстанції, на постанову попереднього розгляду судді апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2010 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

та

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 за ч. 2 ст. 115 КК України, повернута прокурору Рівненської області на додаткове розслідування.

Органом досудового слідства вказані особи обвинувачуються в тому, що 10 грудня 2009 року приблизно о 18 годині 30 хвилин вони у стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою в лісопарковій зоні мікрорайону Перемоги в м. Кузнецовську Рівненської області з метою заволодіння чужим майном учинили напад на ОСОБА_8, під час якого з корисливих мотивів умисно його вбили, завдавши завчасно заготовленою металевою ніжкою від столу три удари по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, від якої настала смерть, після чого заволоділи його коштами в сумі 1000 грн.

Направляючи справу на додаткове розслідування, суддя визнав, що досудовим слідством при пред’явленні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення та складанні обвинувального висновку допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Зокрема, досудовим слідством не конкретизовано та не розмежовано дії кожного обвинуваченого у виконанні об’єктивної сторони інкримінованих їм діянь та не встановлено інших, пов’язаних із цим обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У касаційному поданні прокурор, стверджуючи, що пред’явлене ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачення має конкретний характер і досудовим слідством не допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, ставить питання про скасування постанови й направлення справи на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який не підтримав касаційне подання, захисника обвинуваченого ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України в постанові про притягнення як обвинуваченого, окрім іншого, повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. З цього випливає, що така постанова має бути конкретною за змістом і в разі притягнення до кримінальної відповідальності кількох осіб у ній повинні вказуватись дії кожного обвинуваченого по виконанню об’єктивної сторони злочину.

Аналогічні вимоги щодо змісту описової частини обвинувального висновку містяться і в ст. 223 КПК України.

Проте даних вимог закону досудовим слідством у повній мірі не виконано.

Так, пред’являючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні за попередньою змовою розбою та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_8, в постанові не зазначено обставин, за яких в обвинувачених виник умисел та домовленість на скоєння вказаних діянь.

Окрім того, визнавши в постанові про пред’явлення обвинувачення, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7, напавши на потерпілого, завдали йому три удари палицею по голові, внаслідок чого вбили, досудовим слідством не розмежовані дії кожного і не вказано хто саме з обвинувачених завдав такі удари, що є порушенням їх права на захист.

Зазначене також має істотне значення для правильної кваліфікації дій і встановлення ролі кожного обвинуваченого у їх скоєнні.

За таких обставин суддя обґрунтовано визнав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пред’явлено неконкретне обвинувачення, що є істотним порушенням вимог ст. ст. 132, 223 КПК України і перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а постанову попереднього розгляду судді апеляційного суду Рівненської області від 21 липня 2010 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 – без зміни.