Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2010 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за п.12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що на має судимості відповідно

до ст. 89 КК України,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за п.12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Як встановив суд, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, приблизно о 01 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, проникли до магазину "Чайка", розташованого в с. Свердлово Комінтернівського району Одеської області звідки викрали товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2524 грн.

У цей же день, приблизно о 05 год., ОСОБА_6 і ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з потерпілим ОСОБА_9, з метою умисного вбивства останнього, за попередньою змовою групою осіб, за наведених у вироку обставин, завдали потерпілому декілька ударів, ОСОБА_6 сокирою, а ОСОБА_7 – дерев’яною палицею, руками і ногами, в голову та різні частини тіла. Внаслідок відкритої черепно-мозкової травми смерть потерпілого ОСОБА_9 сталася на місці події.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_7 у зв’язку з невідповідністю призначеного йому судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Потерпіла ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного йому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що саме ОСОБА_6 був ініціатором вбивства потерпілого, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, заподіяної злочином шкоди не відшкодував.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить пом’якшити йому покарання з урахуванням його щирого каяття, молодого віку та виховання його без батька. Вважає, що судом не в повній мірі враховано те, що у нього на утриманні знаходиться мама, яка потребує постійного нагляду, дружина та малолітня дитина.

Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить змінити вирок щодо нього, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч.1 ст. 115 КК України, оскільки між ним і ОСОБА_6 була відсутня попередня змова на вбивство потерпілого ОСОБА_9

Захисник ОСОБА_8 у касаційній скарзі наводить аналогічні доводи, що і в скарзі засудженого ОСОБА_7 За змістом скарги просить перекваліфікувати дії її підзахисного з ч. 2 на ч.1 ст. 115 КК України і призначити йому за цим законом мінімальне покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів є обґрунтованими.

Доводи в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_7 і його захисника про відсутність у діях першого попередньої змови з ОСОБА_6 на вбивство ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи і є безпідставними.

Як установлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведено з дотриманням вимог ст. 22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_6, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку. Зокрема, показаннями самого ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, матеріалами огляду місця події, даними висновків експертиз, проведеними у справі, протоколами відтворення обстановки й обставин події.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин наведених у вироку, суд обґрунтовано послався на показання самого засудженого, які він давав під час досудового слідства та в судовому засіданні, визнаючи свою винуватість у вчиненні умисного вбивства потерпілого, в подробицях розповідав про обставини вчинення ним цього злочину. При цьому вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі, причетній до злочину, а також про мотиви, які спонукали його це зробити, докладно розкрив роль кожного з них у вчиненні злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_9, що знайшло своє підтвердження в ході слідства.

Під час відтворення обстановки і обставин події, ОСОБА_7, у присутності свого захисника і понятих, детально відтворив обставини вчинення ним, зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_9, що стверджується відповідним протоколом та відеозаписом ( т.1 а.с. 222 225).

За висновками судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_9 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми і могла бути спричинена як обухом сокири, так і дерев’яною палицею, вилученими під час огляду місця події ( т.1 а.с. 100 118, 250?260).

Дані висновки експертизи щодо характеру тілесних ушкоджень у потерпілого і причини настання його смерті по суті повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_7, зокрема при відтворенні обстановки й обставин події злочину, про характер застосованого ним насильства щодо потерпілого і спосіб його вбивства.

Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи на сокирі та дерев’яній палиці, вилучених на місці події, та на штанях ОСОБА_7 була виявлена кров, походження якої від ОСОБА_9 не виключається ( т.1 а.с. 147-152, 156-167).

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вчинили вбивство потерпілого ОСОБА_9

Всупереч доводам касаційних скарг, цими доказами встановлено що ОСОБА_7 вчинив цей злочин за попереднім зговором з ОСОБА_6 Сам характер їх дій свідчить, що вони діяли цілеспрямовано, активно і узгоджено, а також з єдиним умислом, направленим на позбавлення життя потерпілого.

Крім того, наступні дії засудженого ОСОБА_7, пов’язані з приховуванням злочину разом з ОСОБА_6 та імітацією ними утоплення потерпілого, також свідчать про наявність у його діях узгодженості і єдиного умислу, спрямованого на вчинення зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_9

Отже, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема ті, на які містяться посилання в скаргах, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у вчиненні ними за попередньою змовою, за викладених у вироку обставин, умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9

Дії засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за п.12 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Обґрунтованим є і цей вирок у частині засудження ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за таємне викрадення майна з магазину "Чайка", розташованого в с. Свердлово Комінтернівського району Одеської області.

Висновки суду про їх винуватість у вчиненні зазначеного злочину ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах і у поданні та скаргах не оскаржуються.

Дотримався суд вимог закону і при вирішенні питання про призначення покарання засудженим ОСОБА_7 і ОСОБА_6

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених ними злочинів та дані про особи винних, суд відповідно до ст. 65 КК України визначив кожному з них необхідне для виправлення та попередження нових злочинів покарання у межах санкцій статей КК, за якими їх засуджено.

Підстав вважати призначене обом засудженим покарання несправедливим, як внаслідок його суворості, так і м’якості, на що мається посилання в касаційних скаргах та касаційному поданні, не вбачається.

При перевірці справи в касаційному порядку колегія суддів не виявила будь-яких, передбачених ст. 398 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а тому відповідно немає підстав для задоволення подання і скарг.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) та п.2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги потерпілої ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 й захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без зміни.