Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2010 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і мешканця м. Києва, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст. 345 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, уродженця і мешканця м. Києва, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8192 грн. 48 коп. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7, 70000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_8 і 5000 гр. моральної шкоди на користь ОСОБА_7

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин .

07 травня 2004 року, приблизно о 21 год. 20 хв., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вул. Шота Руставелі в м. Києві за попередньою змовою між собою згідно з розробленим планом розбійного нападу на директора інтернет-кафе "Матриця" ОСОБА_8 і заволодіння його грошима, взяли ніж, два мотки липкої стрічки та гумову палицю, яку обмотали швидкозшивачами та поклали до поліетиленового пакету, імітувавши в такий спосіб вогнепальну зброю, побачили, що ОСОБА_8 сів у власний автомобіль й услід за ним сіли в цей же автомобіль. ОСОБА_4 з переднього сидіння почав погрожувати потерпілому ножем, приставивши його до обличчя, а ОСОБА_5, імітуючи наявність у нього вогнепальної зброї, приставив до голови потерпілого гумову палицю. Коли ОСОБА_8 відмовився виконати їх вимогу від’їхати в безлюдне місце, ОСОБА_5 намагався зашкодити потерпілому вийти з автомобіля, утримував його за одяг, а ОСОБА_4 в цей час завдав потерпілому декілька ударів ножем у різні частини тіла, після чого потерпілому вдалось вирватись і залишити салон автомобіля. Переслідуючи потерпілого, ОСОБА_4 завдав ОСОБА_9 – працівникові правоохоронного органу, який виконував службові обов’язки і поспішав на допомогу ОСОБА_8, два удари ножем у стегно лівої ноги та удар в область кисті правої руки, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

Після того, як ОСОБА_9 побіг за підмогою, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 продовжили розбійний напад на ОСОБА_8 та заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючих колото-різаних ушкоджень, проте, побачивши потерпілого ОСОБА_9, який наближався до них з іншим працівником міліції, з місця злочину втекли.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінено: уточнено анкетні дані щодо їх місця роботи та змінено вирок у частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_7 матеріальної шкоди – зменшено розмір стягнення з 8192 грн. 48 коп. до 161 грн. 78 коп. і постановлено стягнути ці кошти на користь ОСОБА_8 Також вирок в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в сумі 5000 грн. скасовано з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Судові рішення щодо ОСОБА_5 . в касаційному порядку не оскаржені.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, надаючи свій аналіз доказам, стверджує про неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого його було безпідставно засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України. Стверджує про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильну кваліфікацію його дій за ч.4 ст. 187 КК України у зв'язку з відсутністю у справі доказів щодо його змови з ОСОБА_5 на вчинення злочину, а також даних, які б свідчили про вчинення злочину з метою заволодіння належними ОСОБА_8 10000 доларів США. Посилається на те, що до ОСОБА_5 на досудовому слідстві застосовувалися недозволені методи слідства, внаслідок чого той обмовив його у вчиненні злочинів. Стверджує, що в порушення ст. 313 КПК України судом першої інстанції не були оглянуті речові докази та не досліджено всіх даних щодо його особи, внаслідок чого йому призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу внаслідок суворості. Зазначає про неправильність протоколу судового засідання. Посилається на неправильність вирішення судом цивільних позовів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Вказує, що судом не було зараховано в строк відбуття ним покарання часу перебування під вартою. Стверджує про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч.4 ст. 187 КК України на ч.4 ст. 296 КК України, а в частині засудження за ч.2 ст. 345 КК України вирок скасувати та зменшити розмір стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_8 Також просить притягнути ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 384, ст. 279 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення, а тому доводи ОСОБА_4 про необхідність притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 384, ст. 279 КК України не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Винуватість ОСОБА_4 у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, а також в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням тим службових обов'язків, підтверджується показаннями ОСОБА_4, який не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 та 07.04.2009 року визнав свою вину у вчиненні злочинів за зміненим прокурором у судовому засіданні обвинуваченням.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за якими його засуджено, підтверджена також показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_9, даними протоколів огляду місця події, висновками судово-імунологічної, судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Підстав вважати, що справа була сфальсифікована, а потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, – немає, оскільки їх показання узгоджувались між собою та іншими доказами, зібраними по справі.

Дані, які б свідчили про упередженість потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 при дачі ними пояснень з приводу обставин учинення ОСОБА_4 злочинів, як про це зазначено у скарзі засудженого, в матеріалах справи відсутні.

Суд, всебічно та повно дослідивши всі наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ч.4 ст. 187 КК України на ч.4 ст. 296 КК України КК України (2341-14) , як про це порушується питання в касаційній скарзі засудженого, не встановлено.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення ним та ОСОБА_5 спроби заволодіння грошима ОСОБА_8 в сумі 10000 доларів США не можуть братись до уваги, оскільки згідно з матеріалами справи прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відповідно до ст. 277 КПК України було змінено пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення, за яким йому не інкримінувалось вчинення розбою, спрямованого на заволодіння майном в особливо великих розмірах в сумі 10000 доларів США, і за такі дії він не засуджувався.

Твердження ОСОБА_4 про те, що в обґрунтування обвинувального вироку суд поклав показання ОСОБА_5, дані ним на досудовому слідстві, в яких унаслідок застосування недозволених методів слідства він обмовив його у вчиненні злочину щодо ОСОБА_8, також є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві, будучи допитаним як підозрюваний та обвинувачений, у тому числі в присутності захисника, ОСОБА_5 давав детальні пояснення про обставини вчиненого щодо потерпілого ОСОБА_8 злочину . Добровільність дачі ним цих показань була підтверджена ОСОБА_5 при його додатковому допиті як обвинуваченого та свідками ОСОБА_14 і ОСОБА_15

Окрім того, за результатами проведеної прокуратурою перевірки постановою від 05.08.2004 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо співробітників Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 КК України, за відсутністю події злочину.

З огляду на це, не встановлено підстав вважати, що ОСОБА_5 на досудовому слідстві обмовив ОСОБА_4 внаслідок застосування фізичного і психологічного тиску з боку працівників міліції.

Суд першої та суд апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи засуджених, аналогічні тим, що висловлені в касаційній скарзі ОСОБА_4, і з наведенням відповідних обґрунтувань дійшли правильного висновку про безпідставність їх тверджень про відсутність попередньої домовленості між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на вчинення розбійного нападу й використання під час нападу заздалегідь заготовлених предметів, у тому числі гумової палиці, що імітувала вогнепальну зброю, а також тієї обставини, що під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ОСОБА_4 не знав, що той є працівником міліції тощо.

Те, що по справі не було оглянуто речові докази, не є достатньою підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_4 не наполягав на огляді наявних по справі речових доказів і вважав за можливе закінчити судове слідство при тому обсязі доказів, які були досліджені місцевим судом (т.3 а.с.224зв.). Окрім того, речові докази (ніж, светр, сорочка і джинси) згідно з актом від 16.05.2006 року були знищені, що перешкоджало їх огляду при розгляді справи у 2008-2010 роках.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_4 про необґрунтованість його засудження, однобічність досудового слідства і судового розгляду справи є безпідставними.

Вирок суду першої інстанції є мотивованим і постановлений відповідно до вимог ст. 334 КПК України.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б ставили під сумнів обґрунтованість вироку суду і тягли скасування чи зміну судових рішень по справі, не встановлено.

Твердження ОСОБА_4 про неправильність та неповноту протоколу судового засідання є безпідставними, оскільки зауважень на протокол судового засідання ніхто з учасників судового процесу, в тому числі й засуджений ОСОБА_4, не подавав.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризувався позитивно, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебував, мав тяжке хронічне захворювання.

Те, що ОСОБА_4 щиро покаявся та намагався частково відшкодувати завдану шкоду, визнано судом пом'якшуючими його покарання обставинами.

З огляду на зазначене, врахувавши конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у скарзі, пом'якшуючі його покарання обставини, судом обґрунтовано було призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за розміром ближче до мінімальної межі санкцій кримінального закону, за якими його засуджено.

Це покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його невиправдано суворим немає.

Підстав для застосування щодо ОСОБА_4 ст. 69 КК України, як про це порушено питання в касаційній скарзі засудженого, не вбачається.

Правильність вирішення цивільного позову ОСОБА_8 в частині завданої злочином матеріальної шкоди перевірялася судом апеляційної інстанції. Як убачається з ухвали апеляційного суду, вирок в цій частині був змінений.

Доводи ОСОБА_4 щодо неправильності вирішення цивільного позову ОСОБА_7 в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки вирок в цій частині скасований Апеляційним судом міста Києва з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального закону. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні як ОСОБА_4, так і ОСОБА_16 цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди визнали повністю, також ними до суду були подані клопотання, в яких вони заперечували обґрунтованість цивільного позову ОСОБА_8 лише в частині завданої злочином матеріальної шкоди.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 і зміни рішення судів в частині вирішення цивільного позову.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Дані, які б свідчили про порушення вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції, в тому числі права ОСОБА_4 на захист, в матеріалах справи відсутні.

Твердження ОСОБА_4 про те, що судом не було зараховано в строк відбуття покарання його перебування під вартою з 07.05.2004 року, є безпідставними. Як убачається з постанови Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року, судом було зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_4 час перебування його під вартою з 07.05.2004 року по 07.03.2008 року.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його касаційної скарги.