Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 28 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 на судові рішення щодо останнього,

вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2010 року,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Одеси, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 8 000 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 5 850 і 5 000 гривень відповідно.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 07 червня 2008 року приблизно о 12-ій години, керуючи автомобілем "Ніссан – Патфайндер" на дорозі сполученням Комінтернівське – Кордон, на 1 км+300 м тієї дороги порушив п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України – не обрав безпечної швидкості, під час виконання обгону не впорався з керуванням автомобіля й виїхав на праве узбіччя дороги, де в’їхав у дерево.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_8 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на те, що обвинувачення її підзахисного ґрунтується на висновках експертизи, яка проведена з порушенням процесуального закону, внаслідок чого встановлені нею дані не відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди. При цьому органи досудового слідства позбавили її права поставити перед експертом питання, надати докази для з'ясування усіх фактичних обставин справи. За відсутності даних про несправність автомобіля ОСОБА_6, суд зайво кваліфікував його дії за ознакою порушення правил експлуатації транспорту. Твердить, що апеляційний суд розглянув справу без участі захисника ОСОБА_9, проте в своїй ухвалі виклав пояснення останнього з приводу поданої апеляції. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_6 вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія ОСОБА_10, яка виїхала на смугу зустрічного руху, не впевнившись у відсутності інших учасників руху. Твердить, що суд не вичерпав усіх можливих заходів для повного, всебічного і об’єктивного дослідження обставин справи, зокрема безпідставно не взяв до уваги показань потерпілого ОСОБА_8, які він давав під час досудового слідства, а також показань свідка ОСОБА_11 Зазначає, що місцевий суд не повідомив його про розгляд справи в апеляційному суду, чим порушив його права на захист.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченко Є.С., яка посилаючись на порушення ст. 351 КПК України, просила направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та результати службової перевірки, пояснення захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_6 про задоволення касаційних скарг із зазначених у них мотивів, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що подані у справі касаційні звернення підлягають частковому задоволенню внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 354 КПК України про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень.

Як убачається з матеріалів справи, після подання апеляції захисником ОСОБА_9 суд першої інстанції призначив справу до розгляду в апеляційному суді на 12 січня 2010 року, однак не сповістив усім учасникам процесу дату перегляду справи апеляційним судом. З цього приводу у матеріалах справи немає даних, які б підтверджували направлення повідомлень засудженому і його захисникові, принаймні такої форми, до якої вдався суд, коли повідомляв прокурора, засудженого та потерпілого про надходження апеляції захисника ОСОБА_9 із зазначенням вихідного номеру та дати направлення повідомлення (а. с. 258).

Із долученого до матеріалів службової перевірки пояснення захисника ОСОБА_9 убачається, що ні він, ні його підзахисний ОСОБА_6 належним чином не були повідомлені про день і час розгляду справи апеляційним судом, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

У сукупності зазначені обставини вказують на те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було порушено право на захист засудженого ОСОБА_6, що відповідно до ст.ст. 370, 398 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду й направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Крім того, сама ухвала апеляційного суду містить положення, які викликають сумніви в її достовірності. Зокрема, в описово-мотивувальній частині ухвали суд зазначив, що захисник засудженого брав участь у розгляді справи й висловив свої пояснення, тоді як у вступній частині ухвали його участь у засіданні суду не вказана.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити усі доводи апеляції, поданої на вирок місцевого суду, у тому числі й ті, що зазначені й у касаційних скаргах щодо фактичних обставин справи, та постановити рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду.