Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_4,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 18.11.2009 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 3 місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 грудня 2009 року, близько 14 години, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в будинку АДРЕСА_1 таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_5, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 420 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_4 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 у зв’язку з незастосуванням кримінального закону, який підлягав застосуванню. За доводами касаційного подання неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що суд при постановленні вироку в порушення вимог ст. 71 КК України не призначив остаточне покарання за сукупністю вироків, унаслідок чого засудженому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Доводи касаційного подання про те, що суд при постановленні вироку не призначив ОСОБА_4 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 18.11.2009 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Із довідки Ватутінського міського підрозділу КВІ УДДУПВП у Черкаській області убачається, що засуджений ОСОБА_4 згідно з рішенням Ватутінської міської ради при Ватутінському управлінні житлово-комунального господарства працював різноробочим по благоустрою з 10.12.2009 року по 15.012010 року і повністю відбув покарання у виді 100 годин громадських робіт, тобто до постановлення нового вироку повністю відбув покарання за попереднім вироком.

За таких обставин суд не мав підстав для призначення остаточного покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків.

Підстав вважати м’яким призначене засудженому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Черкаської області.