Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого Вус С.М.,

суддів Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2,

зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період із жовтня 2008 року по січень 2009 року, маючи умисел на незаконне придбання та збут наркотичних засобів, неодноразово незаконно придбавав у невстановленої особи на ім’я ОСОБА_6 по проспекту Незалежності у м. Чернівці особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання АДРЕСА_1. У ході проведення оперативних закупок 7, 16 та 17 березня 2009 року він незаконно збув ОСОБА_3 кожного разу за 100 грн. цей наркотичний засіб вагою 1,2 г, 1,5 г та 1, 6 г відповідно.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_2 не переглядалася.

У касаційному поданні та у його доповненні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає відсутніми підстави для застосування щодо ОСОБА_2 ст. 75 КК України.

На зазначене касаційне подання прокурора надійшло від ОСОБА_2 заперечення, в якому він просить залишити касаційне подання без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у поданні, а також внесених на нього засудженим заперечень, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він уперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався за місцем проживання, його мати була інвалідом 3-ї групи. Наведені обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як правильно зазначено у касаційному поданні, суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який відповідно до ч.4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, суспільна небезпечність якого визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг спричиняють велику шкоду здоров’ю населення.

Суд не дав належної оцінки і тим обставинам, що ОСОБА_2 учинив 3 епізоди незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.

Також суд у достатній мірі не врахував тих обставин, що даний злочин було розкрито завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам, унаслідок яких ОСОБА_2 було затримано і у нього вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб.

Крім того, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 у вчиненні злочину не розкаявся, у судовому засіданні вину визнав частково, перебував на обліку в наркологічному диспансері.

Непереконливим є посилання суду, як на підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням, на ту обставину, що ОСОБА_2 позитивно характеризувався за місцем проживання, оскільки це не вбачається із наявної в матеріалах справи характеристики.

Крім того, судом безпідставно враховано підставою звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, що його мати була інвалідом 3-ї групи, оскільки засуджений на час скоєння злочину не працював та не мав самостійного заробітку, що ставило під сумнів його спроможність надавати матеріальну допомогу своїй матері.

У зв’язку з вищезазначеним колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання щодо м’якості призначеного ОСОБА_2 покарання є обґрунтованими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв’язку з безпідставністю застосування щодо нього ст. 75 КК України.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.