Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

відповідно до ст. 89 КК України

судимості не мав,

засуджений за ч. 3 ст. 190 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 555 453 грн. на відшкодування матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за шахрайство, вчинене у великому розмірі, за таких обставин.

14 червня 2001 року ОСОБА_4 подарував своїй дружині ОСОБА_6 3/5 частин будинку АДРЕСА_1 за договором дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом. Достовірно знаючи, що вказана частина будинку належить ОСОБА_6, він дав об’яву в газету "Привоз" про продаж 3/5 частин будинку АДРЕСА_1 і 1 листопада 2004 року уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений. За цим договором ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 зазначену частину будинку за 53 000 грн., заволодівши таким чином шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами потерпілої.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову змінити, зменшити розмір матеріальної шкоди до 53 000 грн. Мотивує прохання тим, що суд без достатнього дослідження доказів обґрунтував розмір матеріальної шкоди, заявленої потерпілою ОСОБА_5, на даних експертного висновку визначення вартості будинку в цілому, який був складений станом на 24.11.2008 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив частково задовольнити доводи касаційної скарги та скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що засуджений ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляцію, в якій порушував питання про скасування постановленого щодо нього вироку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Подана апеляційна скарга розглянута апеляційним судом і залишена без задоволення, а вирок суду – без зміни.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення місцевого суду, яке перевіряється в апеляційному порядку, а тому повинна відповідати цим же вимогам закону, бути обґрунтованою і за своїм змістом відповідати ст. 377 КПК України.

Однак, як це убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді апеляції на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 не дотримався цих вимог закону.

Зокрема, в апеляції засуджений, крім на однобічність, неповноту, необ’єктивність судового розгляду справи, посилався і на безпідставність стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 555 453 грн.

Однак апеляційний суд цьому доводу не дав оцінки, його ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, відповіді на нього не дав і свого рішення докладно не мотивував.

Залишаючи апеляцію без задоволення, навів лише ті докази, якими суд першої інстанції обґрунтував висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4. у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, вчинено в великому розмірі, не спростувавши викладеного у апеляції доводу.

Наведене порушення колегія суддів вважає таким, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

частково задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити в той же апеляційний суд на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у шахрайстві, вчиненому у великих розмірах, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 190 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_4 про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_5 555 453 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, то вони є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином, підлягають доказуванню.

Зазначених вимог закону судом не додержано.

Як встановлено судом у вироку, внаслідок шахрайських дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на суму 53 000 грн.

Суд задовольнив в повному обсязі цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнув на її користь з ОСОБА_4 555 453 грн., мотивувавши своє рішення тим, що саме таку суму становить вартість 3/5 частин будинку АДРЕСА_1 згідно з експертним висновком від 24 листопада 2008 року.

Проте, розв’язуючи цивільний позов, суд не взяв до уваги, що згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Як вбачається зі змісту експертного висновку від 24 листопада 2008 року, експертом проводилась експертна оцінка для визначення ринкової вартості всього будинку АДРЕСА_1, а не 3/5 її частини. Крім того, експертним висновком була визначена вартість об’єкта оцінки станом на 24 листопада 2008 року, тобто не на момент розгляду справи.

Разом з тим, усупереч вимогам ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку суд не вказав закону, на підставі якого задовольнив позов в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом порушено вимоги закону про необхідність доведення підстав та розміру цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, то судові рішення щодо ОСОБА_4 в цій частині підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4 у частині стягнення з нього на користь ОСОБА_5 555 453 грн. на відшкодування матеріальної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.