Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Канигіної Г.В., Пивовара В.Ф.

за участю прокурора Сенюк В.О.

та захисника

ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2009 року щодо останнього та ОСОБА_3

Зазначеним вироком визнано винними:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

- 04.02.02. за ч. ч. 3, 5 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 05.03.03. умовно-достроково на 7 місяців 12 днів;

- 17.09.08. за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України – 5 років позбавлення волі;

на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено покарання за сукупністю цього злочину і злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за який його засуджено попереднім вироком від 17 вересня 2008 року, і постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі та за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 цього Кодексу від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, вироки щодо нього постановлено виконувати самостійно;

- за ч. 2 ст. 187 КК України – 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком від 17 вересня 2008 року і остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Прийнято рішення щодо цивільних позовів, речових доказів та судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2009 року вирок щодо ОСОБА_2 у частині призначеного йому покарання змінено та постановлено вважати його засудженим:

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за який його засуджено попереднім вироком від 17 вересня 2008 року, та ч. 2 ст. 186 КК України, за який його засуджено останнім вироком, ОСОБА_2 визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 187 КК України, частково приєднано не відбуте покарання, призначене за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, і остаточно визначено ОСОБА_2 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

21 жовтня 2008 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, зайшли в магазин "Максітел", який знаходиться на вул. Шептицького в м. Тернополі, і, за допомогою пістолета марки "МР-654" погрожуючи продавцю магазину ОСОБА_4 застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров’я, відкрито викрали три мобільні телефони марки "Nokia" і гроші в сумі 350 грн., що належали потерпілому ОСОБА_5, завдавши останньому майнову шкоду на суму 4860 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли.

Крім того, у квітні 2007 року ОСОБА_2, перебуваючи на центральному ринку в м. Тернополі, почав слідкувати за ОСОБА_6, і коли вона йшла додому, наздогнав її в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області і наніс їй два удари кулаком у груди, від чого вона впала на землю, пошкодивши брюки, а ОСОБА_2 вихопив у неї жіночу сумку, в якій знаходився мобільний телефон і гроші в сумі 10000 грн., спричинивши їй майнову шкоду на загальну суму 11330 грн., після чого з місця вчинення злочину втік.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1, посилаючись на незадовільний стан здоров’я свого та ОСОБА_3, їх тяжке матеріальне становище, що спонукало ОСОБА_3 до вчинення злочину, визнання останнім своєї вини у вчиненому та його щире каяття, позитивні характеристики з місць проживання та відбування покарання, його молодий вік та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, просить пом’якшити призначене йому покарання;

засуджений ОСОБА_2 посилається на неповноту, однобічність і упередженість досудового та судового слідства у кримінальній справі щодо нього, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, незаконність та необґрунтованість постановлених щодо нього судових рішень, суворість призначеного йому покарання. Стверджує, що непричетний до грабежу потерпілої ОСОБА_6, докази його винуватості у вчиненні цього злочину відсутні, а матеріали кримінальної справи сфальсифіковано. Тому просить вирок в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати, а справу закрити. Щодо розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 зазначає, що у попередню змову на вчинення цього злочину з ОСОБА_3 не вступав, про злочинні наміри останнього та наявність у нього пістолета обізнаний не був, його винуватість у вчиненні цього злочину не доведено, і визнає себе винним лише у тому, що не повідомив про вчинений ОСОБА_3 злочин правоохоронні органи. Тому просить перекваліфікувати його дії за цим епізодом з ч. 2 ст. 187 КК України на ст. 396 цього Кодексу. Також зазначає, що визнання ним під час досудового слідства своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів є наслідком застосування до нього незаконних методів слідства з боку працівників міліції. При призначенні йому покарання просить врахувати обставини, які пом’якшують покарання, і застосувати ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала свою касаційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_3 і просила її задовольнити, думку прокурора, яка вважала, що касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а вирок та ухвалу щодо останнього та ОСОБА_3 – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 необхідно задовольнити, а в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, на які посилається у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2

Вирішуючи питання про правильність застосування місцевим судом, який ухвалив вирок у справі, кримінального закону, що передбачає відповідальність засудженого за вчинений ним злочин, касаційний суд виходить з обставин, встановлених місцевим судом та наведених у вироку.

Спільні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Також є правильною кваліфікація дій ОСОБА_2 щодо відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу та обставини, які пом’якшують покарання, в тому числі й ті, на які він посилається у своїй касаційній скарзі. Вважати призначене ОСОБА_2 за кожен із вчинених ним злочинів та за їх сукупністю покарання надмірно суворим підстав не вбачається, як і не вбачається підстав для застосування ст. 69 КК України і обрання йому більш м’якого покарання, ніж передбачено кримінальним законом за вчинені ним злочини.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та конкретні обставини даної справи.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 вчинив злочин вперше, має молодий вік та незадовільний стан здоров’я, обставин, які б обтяжували покарання, немає, обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав позитивну характеристику ОСОБА_3 за місцем проживання та добровільне відшкодування ним завданих внаслідок злочину збитків.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України і визначити ОСОБА_3 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, за якою його засуджено.

Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів слідства, то вони перевірялися відповідною прокуратурою. За результатами перевірки винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо указаних ОСОБА_2 працівників міліції за відсутністю в їх діях складу злочину.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2009 року щодо нього – без зміни.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 25 листопада 2009 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити призначене ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.