Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 14 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 2 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладені обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 17 квітня 2009 року, приблизно о 23 год., у стані алкогольного сп’яніння, біля приміщення спортзалу на вул.Садовій у с.Дмитрашівка Піщанського району Вінницької області під час сварки з ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно вдарив палицею по голові та заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного ОСОБА_4 покарання. З цих підстав просить судові рішення щодо нього скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який він засуджений, і правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Доводи касаційного подання прокурора про неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного ОСОБА_4 покарання є необгрунтованими, оскільки воно призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, інших обставин справи.

При призначенні ОСОБА_4 покарання та при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд навів у вироку переконливі підстави постановлення такого рішення. Зокрема суд врахував, що він позитивно характеризувався, добровільно відшкодував заподіяну матеріальну допомогу потерпілому, розкаявся у вчиненому, вагітність дружини.

Законний представник потерпілого ОСОБА_6 також у судовому засіданні просила не призначати ОСОБА_4 прокарання у виді позбавлення волі.

Крім того суд врахував, що прокурор, який підтримував обвинувачення, у судовому засіданні просив звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З урахуванням наведених обставин у сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Порушень кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій ОСОБА_4 органами досудового слідства та судом не допущено. Висновки суду грунтуються на допустимих та достатніх доказах.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо ОСОБА_4 залишити без задоволення.