Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 9 вересня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7,

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий,

засуджений:

– за ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

– за ст. 187 ч. 4 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

– за ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточно до відбування призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

у відповідності зі ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

– за ст. 70 ч. 1 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

– за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

– за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточно до відбування призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_5 солідарно на відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_8 13 903 грн. на її ж користь на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн.

– з ОСОБА_7 і 7 000 грн. – з ОСОБА_5.

Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів та таких обставин.

9 жовтня 2009 року близько 20.00 год. ОСОБА_7, знаходячись у лісосмузі біля вулиці Ракетної в Іллічівському районі м. Маріуполя разом зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_5, розпивали спиртне. При цьому ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_5 проникнути у житло знайомої ОСОБА_8 та вчинити на неї напад і вбивство з метою заволодіння грошима і цінним майном.

ОСОБА_5 з цим погодився. Обидва розподілили ролі, відповідно яких ОСОБА_7 повинен був вбити ОСОБА_8, а потім з ОСОБА_5 заволодіти майном потерпілої.

Того ж дня близько 22 години, перебуваючи в нетверезому стані, засуджені через пролом у паркані проникли на подвір’я і ОСОБА_7 за допомогою ножа виставив скло у вікні веранди, а потім за допомогою ОСОБА_5, який підсадив його у віконний отвір, проник до веранди, відкрив вхідні двері і впустив ОСОБА_5. За допомогою ножа ОСОБА_7 виставив скло у вікні будинку і протиправно проник у житло ОСОБА_8, після чого зсередини відкрив вхідні двері і ОСОБА_5 також протиправно проник до житла.

Обидва пройшли на кухню, де ОСОБА_7 взяв зі столу господарську сумку і передав її ОСОБА_5. Останній у приміщенні комори викрав дві трилітрові банки з медом, а ОСОБА_7 в цей час, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_5, на кухні, куди зайшла потерпіла, з метою умисного вбивства наніс два удари кулаком в обличчя та два удари по голові у присутності ОСОБА_5. Закриваючи голову руками, ОСОБА_8 впала на підлогу, а ОСОБА_7, доводячи умисел до кінця, наніс ОСОБА_8 ще не менше трьох ударів табуретом по голові, а потім лівою рукою став душити потерпілу за шию, аж поки вона перестала подавати ознаки життя. Після цього за допомогою ножа, порізавши потерпілій обличчя, ОСОБА_7 почав знімати з неї золоті сережки, а ОСОБА_5 зірвав з неї золотий ланцюжок з хрестиком.

Після вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 заволоділи іншим її майном, а всього на загальну суму 3 893 грн. і з місця події втекли.

Того ж дня близько 24 години ОСОБА_7 і ОСОБА_5 з метою розпиття спиртного прийшли до ОСОБА_4, який мешкав по АДРЕСА_1 і запропонували випити.

Останній погодився і запросив їх до будинку. Всі троє пройшли на кухню і почали розпивати спиртне, після чого ОСОБА_4 пішов до спальні і ліг спати.

10 жовтня 2009 року близько 6 години ОСОБА_7 і ОСОБА_5, перебуваючи в нетверезому стані, скориставшись відсутністю у кімнаті господаря, викрали мобільний телефон з сім-картою та 150 грн. грошей, а всього на суму 824 грн. і викраденим розпорядилися на свій розсуд.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї адвокат ОСОБА_6 покликається на неправильне застосування закону і необґрунтованість засудження ОСОБА_5 за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 та 187 ч. 4 КК України.

Мотивує це тим, що ОСОБА_5 не брав безпосередньої участі у позбавленні життя потерпілої і не сприяв у цьому ОСОБА_7, дії якого слід оцінювати як ексцес виконавця.

Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_5 зі ст. 187 ч. 4 на ст. 185 ч. 3 КК України та зі ст. 115 ч. 2 п. п. 6, 12 на ст. 396 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Вирок щодо ОСОБА_7 не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності.

Фактичні обставини справи, як вони встановлені судом, відповідають наявним у справі доказам і в скарзі та доповненнях до неї не оспорюються.

Доводи скарги, що за обставин, встановлених судом, дії ОСОБА_7, пов’язані з позбавленням потерпілої життя, слід розцінювати як ексцес виконавця, а тому ОСОБА_5 не повинен нести відповідальність за ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, – не ґрунтуються на законі.

За змістом його ексцес виконавця має місце лише у тому випадку, коли особою вчиняються дії, які не охоплюються прямим чи непрямим умислом інших співучасників злочину, тобто, виходять за межі попередніх угод, які відбулися між співучасниками.

За показаннями ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в суді до заходу на подвір’я потерпілої між ним та ОСОБА_7 відбулася розмова, що в разі, якщо ОСОБА_8 побачить їх, то ОСОБА_7 зв’яже або вб’є її.

Він, знаходячись у будинку ОСОБА_8, складаючи майно в сумку, чув, що вона кричала, а підійшовши, побачив, що потерпіла мертва.

ОСОБА_7 також визнав і на досудовому слідстві і в суді, що ще до вчинення злочину, обговорюючи той факт, що потерпіла знала ОСОБА_5 як сусіда і його, як брата ОСОБА_5 та, крім того, в свій час він копав їй город, – він сказав ОСОБА_5, що в разі, якщо ОСОБА_8 їх побачить, він її "загорне" або вб’є і все це візьме на себе.

Отже, зазначені обставини свідчать, що з метою заволодіння чужим майном між засудженими до вчинення злочину була досягнута змова, яка не виключала вчинення умисного вбивства при розбійному нападі з відповідним розподілом ролей.

На підтвердження такого висновку вказують і наступні обставини.

Як ОСОБА_7, так і ОСОБА_5 показали, що, зайшовши на подвір’я ОСОБА_8, вони побачили через вікно, що ОСОБА_8 не спить, а, сидячи, дивиться телевізор.

Однак, як, свідчать фактичні обставини, це їх не зупинило, а отже, усвідомлюючи, що потерпіла в будь-який момент побачить їх і опізнає обох, – ОСОБА_7 і ОСОБА_5 проникли в будинок, маючи таким чином намір, діяти в спосіб, раніше обумовлений.

Оскільки мотивом проникнення до помешкання ОСОБА_8 було прагнення заволодіти матеріальними цінностями, встановивши, що ОСОБА_5 шукав і захоплював матеріальні цінності в той момент, коли ОСОБА_7 позбавляв потерпілу життя та після цього, – суд дійшов обґрунтованого висновку, що дане вбивство було вчинене за попередньою змовою групою осіб, з розподілом ролей, при розбійному нападі.

Доводи скарги, що ОСОБА_5 не виконав жодної з дій, яка б сприяла реалізації умислу на позбавлення життя потерпілої, які передбачені Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року (v0002700-03) , – не ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на змісті закону і самої Постанови.

Як ОСОБА_7, так і ОСОБА_5 впродовж попереднього і судового слідства визнавали, що останній допомагав ОСОБА_7 проникнути до помешкання, підсаджуючи його на руках, а отже, усуваючи в такий спосіб перешкоди, які ускладнювали ОСОБА_7 вчинити вбивство.

Дії ОСОБА_5 в цій частині правильно кваліфіковані за ст. ст. 115 ч. 2 п. 6, 12, 187 ч. 4 КК України.

Матеріалами справи доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і в скарзі не оспорюється.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає як тяжкості вчиненого злочину, так і даним про його особу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду від 15 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залишити без змін.