Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 12 750 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 30 жовтня 2009 року, будучи службовою особою – головою правління сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Агроторговий дім" "Івано-Франківськнасіння", одержав хабара від ОСОБА_6 в сумі 2 000 гривень за надання в оренду приміщення боксу для зберігання мотоциклів та скутерів.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України та не призначив ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене у санкції ч. 1 ст. 368 КК України, що призвело до призначення надмірно м’якого покарання. Просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом’якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним.

Як видно з вироку, ОСОБА_5 засуджений за злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Вчинений злочин посягає на спільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність апарату управління підприємства, керівником якого є засуджений.

Наведені у вироку обставини, які, на думку суду, пом’якшують покарання, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому їх наявність, а також дані про особу винного не давали суду підстав для того, щоб не призначати ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене у санкції ч. 1 ст. 368 КК України, відповідно до ст. 69 КК України.

За таких обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.