Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 грудня 2009 року.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від

28 жовтня 2009 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 5 000 гривень в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5:

? на користь потерпілої ОСОБА_6 – 351,34 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди;

? на користь Городнянської центральної районної лікарні

2 209,48 грн. витрат на лікування потерпілої;

? в доход держави 1 459, 71 грн. судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 грудня 2009 року вирок змінено: виключено з вироку рішення суду про призначення

ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 до 10 000 грн.

У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 17 квітня 2009 року близько 17 години, керуючи автомобілем "Деу Ланос" слідував по дорозі з

м. Славутича Київської області до м. Чернігова, де на 20 км-300 м порушив вимоги п. п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції щодо автомобіля "Фольксваген Венто" під керуванням ОСОБА_7, що рухався попереду та зупинився в лівій смузі для повороту ліворуч, у результаті чого здійснив зіткнення з цим автомобілем. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "Фольксваген Венто" ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. З огляду на грубе порушення

ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, висновок апеляційного суду про недоцільність позбавлення винного права керувати транспортними засобами вважає необґрунтованим. Також не погоджується зі зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого про залишення ухвали апеляційного суду без зміни, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.

Рішення про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Ухвалюючи рішення про не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання, суд апеляційної інстанції зазначив, що засуджений працює водієм, що є його єдиним джерелом існування, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, потерпіла не наполягає на суворому покаранні винного.

Однак колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким обґрунтуванням, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що є приватним підприємцем, однак не має певного роду діяльності, працює в таксі неофіційно. Саме ці дані суд першої інстанції врахував, позбавивши засудженого на два роки права керувати транспортними засобами.

Та обставина, що в апеляційному суді ОСОБА_5 надав ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, не спростовує доцільності призначення йому додаткового покарання. Як видно з обставин справи, ОСОБА_5 грубо порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого постраждала людина та зазнали значних пошкоджень транспортні засоби, а тому без позбавлення засудженого права керувати транспортними засобами не можливо попередити скоєння ним нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім того, необґрунтованим є зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6, оскільки апеляційний суд не навів переконливих мотивів прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно більш ретельно перевірити дані про особу засудженого, врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, а також повно та об’єктивно дослідити питання відшкодування моральної шкоди. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_5 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.