5-2529к10 Про умисне вбивство двох осіб за обтяжуючих обставин, викрадення малолітньої та захоплення її у заручники, а також вимагання - 09.09.2010 Прийняття

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6 23 жовтня 2001 року в другій половині дня, діючи з корисливих мотивів, обманним шляхом проник у квартиру АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_11 Там ОСОБА_6 наставив на ОСОБА_11 пневматичний пістолет, який остання сприйняла як справжню зброю, й, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров’я, став домагатися видачі нею грошей. За припущеннями ОСОБА_6 ці гроші мали бути в ОСОБА_11, оскільки незадовго до цього вона в місцевій газеті дала оголошення про бажання купити квартиру.

Після запевнень ОСОБА_11 про відсутність у неї грошей, оскільки повідомлення в газеті вона дала на прохання своєї знайомої, ОСОБА_6, усвідомлюючи безрезультатність свого наміру і побоюючись можливості звернення ОСОБА_11 до правоохоронних органів з приводу вчиненого щодо неї нападу, вирішив позбавити її життя, щоб приховати скоєний ним злочин. Реалізовуючи свій злочинний намір, він зв’язав потерпілій руки клейкою стрічкою, накинув їй на шию зашморг із мотузки, яку приніс із собою, та затягнув його. Потому ножем двічі перерізав горло і у такий спосіб позбавив потерпілу життя. Смерть ОСОБА_11 настала від різаних ран шиї з пошкодженнями стравоходу, гортані, правої загальної сонної артерії, що ускладнилися великою крововтратою.

3 грудня 2001 року, близько 13-ої години 30 хвилин на міжповерховій сходовій клітині під’їзду будинку № 7 на майдані Перемоги в місті Житомирі ОСОБА_6 перестрів малолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, вік якої йому, як її сусідові, був достеменно відомий. Обманним способом він завів її до себе в квартиру НОМЕР_1, й, таким чином, викрав з тим, щоб потім примусити батька дитини – приватного підприємця, виплатити викуп в особливо великому розмірі.

У квартирі ОСОБА_6 накинув на шию ОСОБА_12 приготовлену ним мотузку, затягнув її кінці й у такий спосіб умисно вбив потерпілу. Потім передав батькам загиблої анонімний лист із вимогою сплати 20 000 тисяч доларів США за нібито звільнення їх доньки-заручниці. Коли ця вимога була виконана, ОСОБА_6 незаконно привласнив означену суму грошей.

На вирок подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_6 зазначає, що при розслідуванні справи і при її судовому розгляді обставини того, що сталось з достатньою повнотою встановлені не були, що призвело до безпідставного засудження його за умисні вбивства ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_12, й інші злочини щодо останньої. Вказує на те, що він не причетний до інкримінованих йому злочинів, і у справі відсутні докази його винуватості, а досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом і упереджено, з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. Висновки суду, на його переконання, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, сумнівних та недопустимих доказах, а також на його показаннях в стадії досудового слідства, якими він обмовив себе внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Суд також не з’ясував інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не дав належної оцінки його показанням, і зокрема, про причетність до вбивства ОСОБА_12 іншої особи на ім’я ОСОБА_19. Вказує також на те, що в судовому засіданні було порушено його права на захист, оскільки суд безпідставно не допустив до участі у справі захисником його матір. Одночасно не заперечує своєї винуватості у вимаганні. Покликається також на суворість призначеного йому покарання, і зокрема, вказує на те, що суд, постановляючи вирок, не врахував дані, які характеризують його особу з позитивної сторони.

Просить, за змістом скарги, вирок щодо нього в частині засудження за ч.4 ст. 189 КК України змінити і перекваліфікувати його дії на ч.2 цього кримінального закону, оскільки, на його переконання, він не причетний до вбивства потерпілої ОСОБА_12, та визначити за цим законом йому покарання, а в решті вирок – скасувати за недоведеністю його винуватості і справу направити на нове розслідування.

Захисник засудженого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7, не заперечуючи, по суті, доведеності винуватості підзахисного у вимаганні та правильності кваліфікації його дій за ч.4 ст. 189 КК України, порушує питання про пом’якшення йому покарання за цим кримінальним законом і приводить з приводу цього відповідні доводи. Вказує, зокрема, на те, що ОСОБА_6 до скоєного позитивно характеризувався, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

В частині засудження ОСОБА_6 за умисні вбивства потерпілих ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_12 й інші пов’язані з цим злочини, адвокат, даючи свій аналіз дослідженим у судовому засіданні доказам, порушує питання, за змістом скарги, про скасування вироку і направлення справи у цій частині на нове розслідування за недоведеністю винуватості, приводячи, по суті, доводи аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_5 на підтримання касаційних скарг, міркування прокурора про зміну вироку і виключення з його мотивувальної частини посилання на недопустимі докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_11, а зокрема: протокол допиту ОСОБА_6 як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 від 16 лютого 2002 року, а в решті залишення вироку без змін, обговоривши доводи касаційних скарг та враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, постановлене у цій справі щодо ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є обґрунтованими.

Викладені у касаційних скаргах засудженого та його захисника доводи про те, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені необ’єктивно і неповно, з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються лише на недопустимих та недостатньо досліджених доказах, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні вказаних двох вбивств та інших пов’язаних з цим злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами. А зокрема, його винність підтверджується особистими показаннями, показаннями ряду вказаних у вироку свідків, матеріалами огляду місць події, даними протоколів інших слідчих дій.

Суд належним чином перевіряв в судовому засіданні доводи ОСОБА_6, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах про те, що він не причетний до вбивства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення ОСОБА_6 відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Суд обгрунтовано, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні викрадення малолітньої ОСОБА_12 з корисливих мотивів та захопленні її у заручники з наступним її вбивством з корисливих мотивів, а також у вимаганні, послався на його показання в стадії досудового слідства, котрий, визнаючи свою винність у вчиненні цих злочинів щодо малолітньої ОСОБА_12, давав детальні пояснення про обставини викрадення потерпілої і захоплення її в заручники, а також про обставини та механізм її вбивства з наступним вимаганням у батьків дитини 20000 доларів США.

Він, даючи зізнавальні показання, детально розповідав слідчим органам про обставини приховання тіла потерпілої та слідів злочину, а також про знаряддя злочину, які він застосовував під час позбавлення потерпілої життя та перенесення тіла потерпілої до місця приховання. При цьому він вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі причетній до злочину. Так, саме зі слів ОСОБА_6 слідчим органам стало відомо про те, як у нього виник намір викрадення дитини і шляхом шантажу заволодіння грошима її батьків, про розроблений ним план цих злочинних дій, де він зустрів потерпілу і заманив до свого помешкання, місце приховання її тіла та належних їй речей, а також знаряддя злочину, як він вів перемовини з батьками потерпілої та одержав від них 20 тисяч доларів США.

Як видно зі справи, у ОСОБА_6 не було підстав для самообмови. Він в стадії досудового слідства неодноразово давав ті показання, якими суд обгрунтував свої висновки, в тому числі й в присутності захисника і під час відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису за участі понятих.

У справі відсутні також дані, які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом. Суд ретельно перевіряв доводи засудженого, аналогічні ти, що викладені у касаційних скаргах, про те, що до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, як й у рівній мірі про причетність до вбивства малолітньої ОСОБА_12 малознайомого йому хлопця на ім’я ОСОБА_19. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

А отже, суд, з’ясувавши причини зміни ОСОБА_6 показань в подальшому і давши даній обставині у вироку відповідну оцінку,цілком правильно обгрунтував свої висновки у вироку його показаннями, даними в стадії досудового слідства.

Крім того, ці показання знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Вони підтверджуються показаннями батьків малолітньої потерпілої ОСОБА_12 про обставини вимагання у них 20000 доларів США; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події за участі ОСОБА_6, котрий з приводу обставин викрадення і механізму вбивства малолітньої ОСОБА_12 давав показання на місці події вільно і послідовно без будь-якого примусу, з уточненням деталей, і саме в тих місцях, на які він вказав, було виявлено тіло потерпілої та частина її одягу; матеріалами виявлення тіла потерпілої ОСОБА_12 в поліпропіленовому мішку, і під час огляду тіла на шиї було виявлено мотузку, а його поза та зв’язування повністю відповідає показанням ОСОБА_6, якими суд обґрунтував свої висновки; висновком судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілій ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та причину її смерті, що також співпадає з показаннями засудженого ОСОБА_6, які суд взяв в основу судового рішення; даними протоколів інших слідчих дій.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_6 у злочинах щодо потерпілої ОСОБА_12

Позбавлені підстав й викладені у касаційних скаргах доводи про непричетність ОСОБА_6 до злочинів щодо потерпілої ОСОБА_11

Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_11 та кваліфікацію його дій за п. 9 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України, суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказів, давши їм оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку. А зокрема, такі висновки суду підтверджуються даними висновків судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз про можливість спричинення ран шиї потерпілої ОСОБА_11 ножем, вилученим за місцем проживання ОСОБА_6; показаннями потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших про умови та причини, які спонукали ОСОБА_6 до злочинів щодо потерпілої ОСОБА_11; матеріалами огляду місця події та виявлення тіла потерпілої ОСОБА_11 і речових доказів; іншими детально наведеними у вирку доказами(т. 1 а. с. 2-21, 71-73, 102-107; т. З а. с. 171, 187-190). Про вбивство ОСОБА_11, за обставин встановлених судом, сам ОСОБА_6 розповів експертам під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи щодо нього (т.4 а.с.45-46). Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував того, що в день вбивства ОСОБА_11 він заходив до помешкання останньої, а свідок ОСОБА_16 стверджувала в судовому засіданні, що ранком цього дня в під’їзді будинку за місцем свого проживання, де знаходиться й помешкання потерпілої ОСОБА_11, вона бачила саме ОСОБА_6

Ретельний аналіз зазначених доказів дав суду підстави зробити обґрунтований висновок про те, що саме ОСОБА_6, приховуючи вчинений розбійний напад на потерпілу ОСОБА_11, позбавив її життя. А отже, виходячи з установлених судом обставин, слід визнати, що підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6 у цій частині, про що йдеться у касаційних скаргах, також не має.

Як видно з вироку, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_11 як на докази послався також на протокол допиту його як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_17 від 16 лютого 2002 року.

Разом з тим, ці докази за рішенням Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі ОСОБА_6 проти України визнані такими, що зібрані з порушенням права ОСОБА_6 на захист. А відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання Україною.

Наведені обставини дають підстави колегії суддів вважати ці докази недопустимими, а тому їх слід виключити з переліку доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів щодо потерпілої ОСОБА_11

Водночас слід зазначити, що виключення з переліку доказів обвинувачення показань ОСОБА_18 на допиті як свідка від 15 лютого 2002 року та відтворенні обстановки і обставин події за його участю від 16 лютого 2002 року, істотно не впливатиме на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_11, оскільки у матеріалах справи містяться інші вищезазначені у даному судовому рішенні касаційного суду докази, які підтверджують вчинення ним цих злочинів.

Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового слідства і в судовому засіданні право на захист ОСОБА_6 не порушено, як і не допущено інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути чи вплинули на правильність висновків суду щодо доведеності винності засудженого, як у рівній мірі й на правильність кваліфікації його дій. Органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. Висновки суду, з урахуванням змін, які вносяться до судового рішення судом касаційної інстанції, ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах. А отже, доводи засудженого та його захисника у касаційних скаргах з цього приводу також є безпідставними.

Виходячи з доказів, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_6 щодо обох потерпілих за пунктами 2,3,6,9,13 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 146,ч.2 ст. 147 ч.4 ст. 189 КК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, в тому числі й вбивство малолітньої особи та особи похилого віку, так і дані, що характеризують особу винного, інші обставини. А отже, призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, підстав для зміни вироку у цій частині не має.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2002 року щодо ОСОБА_6 змінити: виключити з мотивувальної частини цього судового рішення посилання як на докази його винуватості у вчиненні злочинів стосовно ОСОБА_11 – протокол допиту ОСОБА_6 як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 від 16 лютого 2002 року.

головуючого	Пивовара В.Ф.
суддів	Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.
за участю прокурора	Яковенко Р.І
та адвоката	ОСОБА_5