Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України,

засуджено

– за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

українця, громадянина України,

засуджено

– за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27 п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засуджених в дольовому порядку судові витрати.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 і ОСОБА_11 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_5, перебуваючи в неприязних стосунках з ОСОБА_10, вирішив позбавити його життя. З цією метою він звернувся до знайомого ОСОБА_13 з пропозицією знайти людину, яка б за грошову винагороду в розмірі 15 000 доларів США погодилася вбити ОСОБА_10, мотивуючи своє прохання тим, що останній заважає йому жити.

ОСОБА_11, діючи з корисливих мотивів, погодився допомогти ОСОБА_5 у здійсненні його намірів і у вересні 2008 року вирішив з цим же проханням звернутися до ОСОБА_14, якого раніше готував до вступу у підрозділ "Альфа" Служби безпеки, і вони начебто знайшли порозуміння, бо останній узяв у ОСОБА_11 аркуш паперу з даними на потерпілого, його фотографії, що надав йому ОСОБА_5, та домовилися про грошову винагороду як посередників, зокрема ОСОБА_11 2 тис. доларів США, а ОСОБА_14 та виконавцю – 13 тис. доларів США.

В подальшому, 20 жовтня 2008 року, приблизно о 16 год., біля спортивного клубу "Спарта", що розташований по АДРЕСА_1, де працював ОСОБА_11, через останнього ОСОБА_5 передав ОСОБА_14 фотокартку потерпілого збільшеного розміру, два цифрових диска з інформацією на нього ж, а 21 жовтня 2008 року, приблизно о 13 год., біля станції метро "Республіканський стадіон" – 3500 грн. для придбання зброї на вбивство потерпілого пострілом у голову. Особисто ОСОБА_11 напередодні отримав від ОСОБА_5 для купівлі зброї 10 тис. грн.

24 жовтня 2008 року ОСОБА_14, близько 10.00 год., повідомив ОСОБА_11 про вбивство ОСОБА_10 і для підтвердження надав службове посвідчення "Укргазбанку" на ім’я останнього та фотокартку із зображенням його насильницької смерті, які в той же день о 16 год. 30 хв., біля спортивного клубу "Спарта," ОСОБА_11 передав ОСОБА_5

Однак вбивство ОСОБА_10 не відбулося, оскільки ОСОБА_14, будучи працівником Служби безпеки, ще 19 жовтня 2008 року звернувся до правоохоронних органів, і під контролем яких відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , діяв з метою викриття ОСОБА_5 та ОСОБА_11

Вважаючи, що ОСОБА_10 вбито, ОСОБА_5 24 жовтня 2008 року, після отримання ним службового посвідчення потерпілого та фотокартки передав ОСОБА_11 15 тис. доларів США для вручення виконавцю як винагороду за виконання замовлення.

В цей же день, близько 17.00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_11 були затримані працівниками міліції.

На вирок суду подане касаційне подання і касаційні скарги.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_11 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд призначив засудженим м’яке покарання, яке не відповідає високій суспільній небезпеці ОСОБА_5 як організатора злочину, а ОСОБА_11 як пособника.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити. Доводи скарги, як видно з їх змісту, обґрунтовуються тим, що суд постановив вирок на сфальсифікованих і недостатньо перевірених доказах.

Захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просять вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу закрити, посилаючись на те, що справу щодо нього порушено незаконно, досудове і судове слідство проведено однобічно і неповно, що суд постановив вирок на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Засуджений ОСОБА_11, як видно із його касаційної скарги, просить вирок суду щодо нього змінити і пом’якшити покарання. Разом з тим, посилається на те, що суд постановив вирок на доказах, які здобуті незаконним шляхом та недостатньо перевірені. Вважає, що достовірних доказів причетності його і ОСОБА_5 до злочину у справі немає.

Захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок щодо ОСОБА_11 і пом’якшити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на те, що суд не врахував усіх пом’якшуючих покарання засудженого обставин.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок залишити без зміни, засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтримали свої касаційні скарги, потерпілого ОСОБА_10, який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій засуджених відповідає встановленим обставинам.

Доводи засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про те, що суд постановив вирок на доказах, здобутих незаконним шляхом та на неповно перевірених доказах, не відповідають матеріалам справи.

Як видно із матеріалів справи і вироку, суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_11 у готуванні до вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 на показаннях свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які підтверджені протоколами виїмки, добровільної видачі, висновками відповідних експертиз та іншими доказами у справі.

Суд дав оцінку усім наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_5 і ОСОБА_11 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 і ч. 5 ст. 27 п. 11 та п. 11 і 6 у ОСОБА_11 ч.2 ст. 115 КК України.

Відсутність у справі деяких процесуальних документів про долучення до справи у якості речових доказів даних, які здобуті під час оперативно-розшукових заходів не спростовують висновків суду про доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованого злочину.

При цьому дані оперативно-розшукових заходів не є домінуючими доказами у справі і вони не суперечать іншим доказам та показанням свідків.

З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить підстав сумніватися у доведеності винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_11 у вчиненні злочину, за який їх засуджено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні засудженим покарання суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу кожного із засуджених та пом’якшуючі їх покарання обставини і призначив покарання, яке за своїм розміром є явно не справедливим.

Як видно із вироку, суд не знайшовши пом’якшуючих і обтяжуючих покарання обставин призначив засудженим покарання в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України.

Разом з тим, суд не звернув увагу на вимоги ст. 68 КК України при призначенні покарання за незакінчений злочин і не достатньо врахував те, що від злочинних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_11 ніяких тяжких наслідків не наступило, що їх дії контролювалися працівниками міліції, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності.

Суд також не достатньо врахував дані про особу кожного із засуджених, які за місцем проживання і роботи характеризуються позитивно.

За таких даних є усі підстави до призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.

Що стосується ОСОБА_11, то суд, зазначивши у вироку про врахування стану його здоров’я, не визнав цю обставину за пом’якшуючу.

Як видно із довідки начальника медичної частини Київського слідчого ізолятора від 16 квітня 2009 року, ОСОБА_11 хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня (т. 4, а. с. 258).

Крім того, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_11 працював тренером спортивно-оздоровчого клубу, має грамоти за розвиток бойових мистецтв вУкраїні, тобто займався фізичним вихованням молоді.

Колегія суддів знаходить можливим зазначені обставини, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, визнати пом’якшуючими і, з урахуванням особи ОСОБА_11, який позитивно характеризується, застосувати до нього ст. 69 КК України і пом’якшити покарання. При цьому, колегія суддів вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_11 додаткове покарання у виді конфіскації майна

Доводи касаційного подання прокурора про те, що суд призначив надмірно м’яке покарання засудженим, не ґрунтуються на обставинах справи і законі.

Зокрема, не враховано те, що ніяких тяжких наслідків від злочину не наступило, що злочин вчинений засудженими вперше, що вони позитивно характеризуються.

Крім того, не враховано те, що готування до злочину здійснювалося під контролем працівників міліції, які відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про міліцію", ст. 7 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" мали вжити заходів до попередження та припинення злочинів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення.

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_11, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_11 змінити.

Пом’якшити покарання:

ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі;

ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна

В решті названий вирок залишити без зміни.