Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на судові рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2009 року, засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

- за ч. 1 ст. 321 КК України до штрафу в розмірі 1 000 гривень;

- за ч. 3 ст. 321 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1 700 гривень.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – штраф у розмірі 1 700 гривень;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого в лютому 2008 року за ч. 1 ст. 321 КК України до штрафу в розмірі 1 000 гривень, 11 червня 2008 року за ч. 1 ст. 307 КК України до штрафу в розмірі 1 000 гривень,

за ч. 3 ст. 321 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 1 700 гривень.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони, за обставин викладених у вироку, незаконно придбавали, перевозили, зберігали з метою збуту та збували сильнодіючі лікарські засоби.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне застосування судом ст. 69 КК України, що призвело до призначення засудженим надмірно м’якого покарання. Крім того, зазначає, що на порушення вимог ст. 67 КК України суд визнав обставиною, що обтяжує покарання – повторність, хоча це є кваліфікуючою ознакою злочину. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив задовольнити касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише в тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом’якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно недоцільним.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочини, пов’язані з розповсюдженням сильнодіючих лікарських засобів, які є небезпечними для життя та здоров’я людини.

Дані про особу засуджених, що містяться в матеріалах справи, обставини, за яких було вчинено злочини, сукупність обставин, які суд визнав такими, що пом’якшують покарання, на думку колегії суддів не давали підстав для призначення винним більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 321 КК України.

Отже, призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 321 КК України із застосуванням ст. 69 КК України не можна вважати справедливим внаслідок його м’якості, а тому з цих підстав судові рішення щодо обох засуджених підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

При новому розгляді справи мають бути перевірені й інші доводи касаційного подання прокурора.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити .

Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.