Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 3 ст. 212 КК України на п’ять років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна і з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Дніпропетровського НДІСЕ 7820 грн. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона, будучи суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, зареєстрованою 5.11.1999 року виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради, на яку було покладено обов’язки стосовно належного ведення бухгалтерського і податкового обліку, складання бухгалтерських і податкових облікових документів, податкової звітності, надання її в органи державної податкової інспекції, правильного нарахування і своєчасної сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, в період з жовтня 2003 року по вересень 2006 року за встановлених судом обставин, не маючи належним чином складених бухгалтерських документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, отримання послуг і виконання робіт, умисно ухилилась від сплати податку на додану вартість на суму 829 735 грн. і прибуткового податку з громадян і податку з доходів фізичних осіб на суму 803 535 грн. 22 коп., а всього на загальну суму 1 633 270 грн. 22 коп., що становить особливо великий розмір.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на однобічність і неповноту судового розгляду, зазначаючи, що суд обґрунтував свій висновок про її винуватість в умисному ухиленні від сплати податків на недопустимих доказах. Стверджує, що виїмка та опис документів, які стосувались її підприємницької діяльності, були проведенні з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не всі документи були передані для проведення податкової перевірки і судово-економічної експертизи. Водночас вважає призначене покарання надто суворим і просить його пом’якшити, врахувавши її вік, стан здоров’я і притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Так, у суді ОСОБА_4, заперечуючи вину в умисному ухиленні від сплати податків, показувала, що на момент подачі нею податкових декларацій не завжди мала документи, які б підтверджували відомості, які зазначались у цих деклараціях. Окрім того, дані бухгалтерського і податкового обліку зберігались в комп’ютері, однак через неполадки в ньому, їх було втрачено.

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що за результатами проведеної нею документальної перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 1.10.2003 р. по 30.09.2006 р. було виявлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, які документально не були підтверджені. За таких обставин, як показувала свідок ОСОБА_5, валові витрати враховуються податковими органами за нормою 25 % до суми валового доходу.

Згідно з даними висновку судово-економічної експертизи, яку було проведено на підставі матеріалів справи з урахуванням документів, додатково наданих ОСОБА_4, документально підтвердилось завищення нею податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 1.10.2003 р. по 30.09.2006 р. і заниження податку на додану вартість в сумі 803 825 грн. і заниження в цей же період суми оподатковуваного доходу та відповідно суми прибуткового податку та податку з доходів підприємницької діяльності фізичної особи на 803 535 грн. 22 коп.

Доводи ОСОБА_4 про порушення працівниками дізнання і слідства вимог кримінально-процесуального закону при складанні процесуальних документів (протоколів обшуку, огляду документів), внаслідок чого були втрачені належні їй документи бухгалтерського та податкового обліку, належно перевірялись судом.

З цією метою були допитані в якості свідків працівники податкової міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, слідчий ОСОБА_1 Із даних протоколів допитів цих свідків вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи щодо чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_8, за місцем проживання останнього проводився санкціонований обшук. З огляду на велику кількість документів, які стосувались підприємницької діяльності ОСОБА_8, вилучені документи складались у коробку, яка опечатувалась і скріплювалась підписами понятих. Оскільки ініціали подружжя ОСОБА_8 співпадали і неможливо було відокремити документи, які належали ОСОБА_4, було вилучено належні їй бухгалтерські і податкові документи. Всі документи, які було вилучено в ході обшуку, в присутності понятих заносились до протоколу огляду. Документи, які стосувались підприємницької діяльності ОСОБА_4, були доставлені до Жовтоводської ОДПІ під розписку для проведення перевірки.

Наведені обставини підтвердила свідок ОСОБА_9, яка в суді показала, що брала участь в якості понятої при проведенні огляду документів, вилучених під час обшуку, та зазначила, що зміст протоколу і перелік документів відповідали дійсності і ніяких інших документів, яких не було б внесено до переліку, не було.

Дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, в тому числі, й стан її здоров’я.

З огляду на викладене, покарання, призначене засудженій, є необхідним для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому підстав для пом’якшення покарання не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 відмовити.