Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у справі, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 5 червня 2009 року,

Постановою слідчого прокуратури Приморського району м. Одеси від 5 березня 2009 року було порушено кримінальну справу щодо директора ТОВ "Південбудсервіс" за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 5 червня 2009 року зазначена постанова слідчого скасована, у порушені кримінальної справи щодо ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2009 року постанова суду залишена без зміни.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 підставою для її винесення стало те, що директор ТОВ "Південбудсервіс" ОСОБА_5 8 листопада 2007 року надав в ліцензійний відділ заяву на видачу ліцензії для заняття будівельною діяльністю, до якої долучив документи, а саме список осіб ( ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11) і їх копії дипломів. Однак зазначені особи фактично в ТОВ "Південбудсервіс" ніколи не працювали і заробітну плату не отримували, обов’язкові платежі за них в Пенсійний фонд підприємством не перераховувалися.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить судові рішення скасувати, як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, місцевий суд повинен керуватися вимогами ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, з’ясовуючи лише питання про те, чи були на момент порушення кримінальної справи приводи до її порушення, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа порушила справу та чи були при цьому дотримані вимоги, передбачені ст. 98 КПК України.

Однак, суд допустився істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, вийшовши за межі наданих йому законом на даній стадії повноважень і постановив незаконне рішення, яке перешкоджає подальшому руху справи. В порушення вимог ч. 3 ст. 236-8 КПК України суд розглядав і заздалегідь вирішував ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, як випливає з постанови, суд зазначив, що із наданих матеріалів вбачається, що у діях ОСОБА_5 відсутній умисел на вчинення службового підлогу, чим допустився оцінки доказів, що є неприпустимим і на що звернута увага судів у постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. №1 "Про деякі питання, які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (v0001700-05) (п. 4).

Судова колегія апеляційного суду, у суперечить вимог ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, прийняла і дослідила надані ОСОБА_5 докази.

За наведених обставин рішення місцевого та апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа–направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.