Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2009 року.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз

28.03.2005 року Новомосковським

міськрайонним судом Дніпропетровської області

за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 КК України

на 3 роки 6 місяців позбавлення

волі, звільненого умовно-достроково 24.05.2007

року на 11 місяців 15 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_4 остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 28.07.2007 року на території ринку "Цетральний" в м. Новомосковську Дніпропетровської області підбіг до потерпілого ОСОБА_5 та вирвав у нього з рук мобільний телефон з сім-карткою загальною вартістю 510 грн. та зник.

31.07.2007 року він біля магазину "АТБ" по вул. Радянській, 32 в м. Новомосковську Дніпропетровської області в присутності ОСОБА_6 відкрито викрав у ОСОБА_7 два мобільних телефони та інше майно на загальну суму 2517 грн..

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його думку висновки суду не відповідають фактични обставинам справи. Зазначає, що не доведена його винуватість у вчиненні злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_4 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах, а саме показаннях потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що у них було викрадено їхнє майно.

Так потерпілий ОСОБА_5 показав, що на ринку до нього підбіг засуджений та вирвав з рук мобільний телефон. ОСОБА_4 він впізнав, як особу, що скоїла відносно нього злочин, що підтверджується даними відповідного протоколу впізнання (т. 1 а.с. 93).

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що у нього були викрадені мобільні телефони. Він чув як над ним хтось нахилився і витяг з кишені телефони гроші та інше майно.

Свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_4 в її присутності викрав у ОСОБА_7, який перебував в нетверезому стані і лежав на землі, мобільні телефони.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною

Покарання призначене з урахуванням обставин справи, тяжкості злочину та особи засудженого, а тому є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

За таких обставин підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.