Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 листопада 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 296 КК України на два роки обмеження волі;

за ч. 1 ст. 122 КК України на один рік шість місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено два роки шість місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 11 січня 2009 року близько 11 години 30 хвилин в стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1 в

м. Макіївці Донецької області, в якій проживала його співмешканка ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю вдарив ОСОБА_5, а коли вона намагалась викликати працівників міліції, схопив її за волосся та затягнув до квартири, де став висловлюватись нецензурною лайкою в присутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_8, відштовхнув ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8, яка вдарилась головою об ручку двері, чим спричинив їй фізичний біль. Продовжуючи свої хуліганські дії,

ОСОБА_4 з особливою зухвалістю пошкодив майно в квартирі на загальну суму 6 550 гривень. Крім того, ОСОБА_4 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 кинув у неї скляну пляшку, уламками якої малолітній ОСОБА_8, 2006 року народження спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому зазначає, що наведених у вироку підстав недостатньо для застосування ст. 75 КК України, тоді як поза увагою суду лишилась особа засудженого, який суспільно-корисною працею не займався, вів аморальний спосіб життя, зловживав алкогольними напоями. Не в повній мірі враховано, що в результаті злочинних дій

ОСОБА_4 знищені всі цінні речі в квартирі потерпілої, постраждала її дворічна дитина.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 296,

ч. 1 ст. 122 КК України, прокурор у касаційному поданні його не оспорює.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини цього діяння, його наслідки, те, що злочин вчинено в стані алкогольного сп’яніння. Досліджуючи дані про особу, суд з’ясував, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свою протиправну поведінку, в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Крім того, суд зважив на вчинення ним злочину щодо малолітнього та фактично врахував цю обставину при обранні ОСОБА_4 міри покарання, а тому доводи прокурора в цій частині є непереконливими.

З матеріалів справи також вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у судових дебатах просив призначити ОСОБА_4 покарання, не пов’язане з ізоляцією від суспільства, яке, на його переконання, є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Урахувавши наведені обставини, суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Та обставина, що ОСОБА_4 раніше засуджувався за вчинення злочину із застосуванням ст. 75 КК України та знову вчинив злочини сама по собі не свідчить про неможливість його виправлення без реального відбування покарання, оскільки нові злочини засуджений вчинив після спливу значного строку з моменту відбуття ним іспитового строку.

Призначене покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.