Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Харківського районного суду Харківської області від 4 червня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 2 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік обмеження волі без позбавлення права займати посади, пов’язані з фінансово-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з однорічним іспитовим строком.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона в грудні 2006 року, працюючи на посаді директора Лук’янцівського КП ЖВКГ Харківського району Харківської області та будучи службовою особою, прийняла на баланс залишки зрошувальної системи, які раніше належали радгоспу "30-ть років Перемоги" - труби сталеві в кількості 25,885 тони, які всупереч інтересам служби, без проведення експертної оцінки 12 грудня 2006 року в с. Лук’янці Харківського району Харківської області незаконно продала приватному підприємцю ОСОБА_5, заподіявши Лук’янцівській сільській раді матеріальну шкоду на загальну суму 20 798 гривень.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати внаслідок м’якості призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що при обранні засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України без призначення їй додаткового покарання суд не достатньо врахував того, що ОСОБА_4 вчинила злочин середньої тяжкості з використанням свого службового становища.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені злочину, за який її засуджено, та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 191 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, яка раніше судимості не мала, позитивно характеризувалась за місцем проживання, є вдовою, а також обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

З огляду на викладене, а також відсутність обставин, які б обтяжували покарання, повернення майна законному володільцю, слід визнати, що покарання, призначене ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України є достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Крім того, як видно з протоколу судового засідання, прокурор у судових дебатах просив суд застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України та не призначати їй додаткового виду покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Отже, з урахуванням доводів, викладених у касаційному поданні, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Харківської області по кримінальній справі щодо ОСОБА_4 відмовити.