Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2009 року.

Вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку та жительку м. Джанкой

Автономної Республіки Крим,

раніше судиму:

- 27 лютого 2008 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років із конфіскацією всього майна, що є власністю засудженої.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 1 201 грн 92 коп. судових витрат.

Як визнав суд, ОСОБА_1 у 2008 році, за невстановлених обставин, незаконно придбала наркотичні засоби, які зберігала за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, з метою збуту.

3 вересня 2008 року приблизно о 9 годині, за місцем проживання засудженої за вказаною адресою, співробітниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб в особливо великих розмірах – опій екстракційний, вагою у перерахунку на суху речовину 254,91 гр, що є особливо великим розміром, а також 0,02 г екстракційного опію, речовину масою 0,46 г та 0, 47 г, що містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб – героїн и моноацетилморфін, які ОСОБА_1 незаконно зберігала з метою збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2009 року апеляції засудженої та її захисника залишено без задоволення, а вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року – без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї, як видно зі змісту, засуджена вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки наркотичні засоби вона не збувала, а матеріали справи проти неї сфальшовано співробітниками міліції. Вказує, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, які вказували, що залишали їй свої документи не за придбані в борг наркотичні засоби, а за позику у неї грошей.

Разом із тим, засуджена просить урахувати, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей та є інвалідом і пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, співробітників міліції, які у судовому засіданні повідомили, що отримавши інформацію про збут засудженою наркотичних засобів, із письмового дозволу ОСОБА_1, провели огляд її помешкання, під час якого виявили та вилучили велику кількість наркотичних засобів а також особисті документи на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були присутні при проведені огляду у якості понятих, підтвердили показання співробітників міліції та стверджували, що ОСОБА_1 пояснила, що усі вилучені у неї наркотичні засоби належать їй.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на досудовому слідстві пояснювали, що ОСОБА_1 збувала їм наркотичні засоби, оскільки вони не мали коштів сплатити за них, залишали засудженій свої особисті документи.

Зміненим у судовому засіданні показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд підставно дав критичну оцінку, оскільки їх показання на досудовому слідстві узгоджуються із показанням співробітників міліції та понятих, а також із іншими доказами у справі.

З огляду на наведене, твердження ОСОБА_1 про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а матеріали справи проти неї сфальшовано співробітниками міліції, колегія суддів вважає безпідставними.

Винність ОСОБА_1 підтверджується також і показаннями свідка ОСОБА_10, а також даними що є у протоколах огляду помешкання засудженої, очних ставок, висновках судово-хімічної та судово-психіатричної експертиз.

За таких обставин вважати, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, немає підстав.

Суд дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК України.

Доводи засудженої аналогічного змісту, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. При цьому апеляційний суд навів відповідні мотиви на їх спростування. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженої, а також пом’якшуючі обставини справи на які винна вказує у касаційній скарзі та призначив їй мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 307 КК України. Підстав для застосування ст. 69 КК України не знайдено.

Покарання за сукупністю вироків призначено відповідно до вимог ст. 71 КК України.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженої, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженій ОСОБА_1 відмовити.