Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2010 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимостей згідно із ст. 89 КК України,

засуджено за: пунктом 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ч. 4

ст. 187 КК України до позбавленні волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 676 гривень 08 копійок.

ОСОБА_1 визнано винним у розбійному нападі, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та умисному вбивстві з корисливих мотивів, які він вчинив за таких обставин.

14 січня 2010 року приблизно о 22-ій годині 30 хвилин ОСОБА_1 будучи в стані алкогольного сп’яніння, для того, щоб роздобути гроші на спиртне, вирішив таємно викрасти їх у своєї прабаби ОСОБА_2, 1915 року народження, яка сама проживала в АДРЕСА_1. Про те, що ОСОБА_2 мала і зберігала в квартирі заощадження в гривнях та іноземній валюті йому, як її родичу, було достеменно відомо.

Приїхавши до будинку ОСОБА_2, ОСОБА_1 побачив у її квартирі світло, з чого зробив висновок, що вона не спить. Щоб не бути викритим у злочині, вирішив почекати, поки ОСОБА_2 засне. Проте світло не гасло. Вважаючи, що ОСОБА_2 заснула при увімкненому світлі, ОСОБА_1 вирішив проникнути в квартиру. Приблизно о 00 годин 45 хвилин навпроти вікна квартири ОСОБА_2 він приставив до стіни будинку віконну раму, з допомогою якої дістався низу балкону, звідти вікна кухні, через кватирку якого проліз усередину. З кухні вийшов у коридор, звідки в кімнаті побачив ОСОБА_2, яка сиділа на дивані і не спала.

Оцінивши обстановку, яка склалася, ОСОБА_1 не відмовився від свого задуму, а вирішив напасти на ОСОБА_2 та вбити її з корисливих мотивів. З цією метою повернувся в кухню, взяв там кухонну сокиру-сікач, підійшов до кімнати, вимкнув у ній світло й, користуючись безпорадним станом ОСОБА_2, почав завдавати їй удари сокирою по голові. Потім кинув сокиру на підлогу, накрив їй голову простирадлом, стягнув на підлогу й продовжив завдавати удари руками та ногами по голові та інших частинах тіла. Тут же кинувся шукати гроші у відомих йому місцях. У цей час почув, як хтось відчинив вхідні двері квартири. Це його налякало, тому, уникаючи затримання, вистрибнув з вікна кухні на вулицю й з місця події втік.

Смерть ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми, рублених ран зі зламом зовнішньої кісткової пластини чолової кістки, які супроводжувалася крововиливами та забоєм головного мозку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, як можна зрозуміти з її змісту, порушує питання про те, щоб змінити вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням суворого покарання. На його думку, суд однобічно та поверхово оцінив фактичні обставини справи, а тому неправильно кваліфікував його дії. Вважає, що не нападав і умисно не вбивав ОСОБА_2, а намагався реалізувати свій намір на таємне заволодіння її грошима. Заподіяння ударів сокирою, руками і ногами пояснює станом душевного хвилювання, викликаного ситуацією, в якій він опинився після проникнення в квартиру. Зазначає, що визнавальні показання давав під моральним впливом з боку працівників міліції, які, крім того, використали його правову необізнаність. Також посилається на обґрунтування вироку доказами, які не підтверджують факт його перебування в квартирі у момент злочину. Водночас просить призначити більш м’якше покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора Волошину Т.Г., яка просила вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія судді вважає, що ця скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2 під час розбійного нападу відповідає доказам, які були ретельно дослідженні в судовому засіданні на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи.

Цього висновку суд дійшов на підставі показань самого ОСОБА_1, який під час досудового слідства визнав, що за обставин викладених у вироку напав і умисно позбавив життя ОСОБА_2, та на допитах у якості підозрюваного й обвинуваченого дав докладні показання про причини та спосіб їх скоєння (т. 1. а. с. 59-62, 154-157; т. 2 а. с. 48).

При відтворенні обстановки та обставин події злочину ОСОБА_1 подібно до даних ним свідчень розповів і показав, з яких мотивів та яким чином проник у квартиру, де саме і яким способом завдав ударів сокирою, руками і ногами по голові та інших частинах тіла ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 137-148).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив свої свідчення, висловлені ним упродовж досудового слідства, й дав аналогічні показання. Тільки заперечив умисел на розбій та позбавлення життя ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що 15 січня 2010 року десь о 01-ій годині 20 хвилин почула крики, які доносилися з квартири її сусідки ОСОБА_2, за якою вона доглядала і мала ключі від її квартири. Коли на ці крики вона і сусід ОСОБА_4 заходили в квартиру ОСОБА_2, то почула як зачинилося вікно в кухні, хоча перед тим вона зачинила його на защіпку. ОСОБА_2 сиділа в кімнаті на підлозі з простирадлом на голові. Поруч неї на підлозі лежала кухонна сокира-сікач з плямами крові. Знявши простирадло, побачила на голові ОСОБА_2 численні рані. Обстановка в кімнаті була порушена: двері шафи та тумбочки були відчинені, порозкидані документи і речі, плями крові на простирадлі, постільній білизні та дивані.

Такі ж показання дав свідок ОСОБА_4

Виявленням під час огляду місця події притуленої до стіни віконної рами навпроти вікна ОСОБА_2, неподалік цього ж місця шерстяної шапки, незачиненої квартирки, плям крові в кімнаті, кухонної сокири на підлозі біля дивана, порушеної обстановки в кімнаті підтверджується те, що ОСОБА_1 проник у квартиру способом, який він описав у своїх показаннях, застосував під час злочину вказану сокиру й, утікаючи з місця події, загубив свою шапку (т. 1 а. с. 9-22, 24-26).

Те, що шапка, яка була знайдена під час огляду місця події, належить ОСОБА_1, убачається з даних впізнання її свідком ОСОБА_5, матір’ю засудженого. Крім того, свідок пояснила, що 14 січня 2010 року після 22-ої години ОСОБА_1 вдома не було. Зранку наступного дня, коли вона вирішила попрати одяг, виявила захований під ванною светр сина із плямами крові (т. 1 а. с. 70-75).

Під час огляду кухонної сокири-сікача на ній були виявлені плями крові, які за даними судово-цитологічної експертизи походять від людини (т. 1 а. с. 112-113).

Даними висновків судово-медичної експертизи підтверджується відповідність між обраним ОСОБА_1 способом убивства та причиною смерті ОСОБА_2, характером ушкоджень, виявлених на трупі останньої, їх локалізацією та механізмом утворення.

Як встановлено експертизою, смерть ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми із синцями, рубленими ранами та рубленого зламу зовнішньої кісткової пластини чолової кості, яка супроводжувалася крововиливами та забоєм головного мозку. Вказані та інші ушкодження голови, шиї і тулуба відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і могли утворитися від ударів кухонної сокири-сікача, рук та ніг (т. 2 а. с. 20-22).

Про перебування ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_2 в момент злочину свідчать виявлення під час огляду місця події відбитків пальців рук на серванті, розташованому в кухні відразу біля вікна, які за даними судово-дактилоскопічної експертизи залишені безіменним пальцем лівої руки (т. 1 а. с. 82-86).

За даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 убачається, що виявлений у нього синець лівого гомілкового суглобу міг утворитися від стрибка з вікна квартири ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 66)

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 є правнуком ОСОБА_2, був у неї вдома й знав про наявність в останньої заощаджень у гривнях та іноземній валюті. Він тільки достеменно не знав про місце схову. ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_2 отримала травму й пересувалася з допомогою інвалідного візка.

Таким чином, сукупність наведених доказів вказує на те, що ОСОБА_1 з корисливих мотивів проник в квартиру ОСОБА_2 і, коли з’ясував, що вона не спить і викрасти непомітно гроші не зможе, напав на неї. Для втілення свого наміру обрав і використав предмет із підвищеною травмувальною дією, завдав численних та сильних ударів, спрямованих у життєвоважливу частину тіла – голову, при цьому жінці, яка за віком та станом здоров’я не могла активно чинити йому опір. Ці обставини, а також пошук грошей під час нападу, свідчать про умисел ОСОБА_1 на заволодіння чужим майном шляхом розбою та умисне вбивство з корисливих мотивів.

Кваліфікація дій за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Аналіз дій ОСОБА_1 перед проникненням і всередині квартири, особливо після того, як з’ясував, що потерпіла не спить, поведінка після злочину, вказує на їх осмисленість, виваженість та адекватність ситуації. Такі дії не є характерними для людини, яка перебувала в стані душевного хвилювання і не могла розуміти значення своїх дій чи передбачити їх наслідки. Під час проведення судово-психіатричної експертизи також не було виявлено ознак, які б вказували на психоемоційні особливості в поведінці засудженого (т. 2 а. с. 26-28).

З урахуванням зазначеного твердження засудженого про те, що суд неправильно визначив спрямованість його умислу і не зважив на стан душевного хвилювання є безпідставними.

У ході досудового слідства та судового розгляду справи ОСОБА_1 жодного разу не заявив і не повідомив про застосування до нього незаконних заходів. З цього приводу в матеріалах справи немає документальних, медичних чи інших об’єктивних даних, які б вказували на протиправний вплив на нього з метою змусити до давання визнавальних показань.

Після затримання ОСОБА_1 зізнався у скоєнні злочинів й від початкового пояснення до показань в судовому засіданні дав докладні й незмінні показання про свою участь у злочині. З часу допиту як підозрюваного, обвинуваченого та упродовж усього провадження у справі користувався послугами обраного ним захисника. Знав, що його свідчення фіксуються на відеоплівку.

За таких обставин твердження ОСОБА_1 про одержання від нього показань із застосуванням незаконних заходів є необґрунтованими.

Не впливають на правильність висновків суду посилання ОСОБА_1 на те, що відбиток пальця руки він залишив раніше, коли відвідував ОСОБА_2, а також на відсутність ідентифікаційних слідів на знарядді злочину та інших предметах. Такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не спростовують дійсності проникнення ОСОБА_1 в квартиру через вікно кухні й дотикання до предмета, який стояв поруч вікна, а також факту застосування кухонної сокири під час злочину. Удари, які були спричинені ОСОБА_2, призвели до виділення крові, плями якої були виявлені на простирадлі, дивані, зокрема, й кухонній сокирі. Інших джерел появи крові на місці злочину в матеріалах справи немає. За даним висновку судово-імунологічної експерти виявлені на місці події плями крові можуть походити від ОСОБА_2 (т. 1 а.с.96-99).

Покарання призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу та обставин, що впливають на покарання. Суд зважив, що ОСОБА_1 вчинив злочин у молодому віці, визнав свою провину, щиро розкаявся, не має судимостей згідно із ст. 89 КК України, посередньо характеризується за місцем проживання. Поряд з тим урахував особливу тяжкість вчиненого злочину, внаслідок якого позбавив людину життя. Обставинами, що обтяжують покарання, суд правильно визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та проти особи похилого віку.

Тому доводи касаційної скарги про призначення невиправдано суворого покарання є необґрунтованими.

При перевірці справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, з огляду на які дії засудженого підлягали б зміні із наведених у касаційній скарзі підстав.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.