Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Редьки А.І., Скотаря А.М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2009 року щодо останнього.

Цим вироком ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця смт. Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України – 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України – 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

1 серпня 2009 року близько 8 год. ОСОБА_1 з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тимчасовою відсутністю власника, шляхом вільного доступу проник до будинку ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав гроші в сумі 400 грн.

На початку липня 2009 року ОСОБА_1 на території макового поля, що за с. Хлібодарівка Чаплинського району Херсонської області, зірвав декілька кущів маку, переніс їх до АДРЕСА_2, яка належить його співмешканці ОСОБА_3, де незаконно зберігав без мети збуту. Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 1277-х від 26.08.09. виявлена та вилучена у ОСОБА_1 речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою висушеною вагою 186,9г.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що органом досудового слідства та судом допущено порушення його права на захист, оскільки, незважаючи на наявність у нього психічних вад, йому не було забезпечено обов’язкову участь захисника при провадженні досудового слідства та судовому розгляді кримінальної справи щодо нього. Також стверджує про порушення судом вимог ст. 299 КПК України щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні. Вважає призначене йому покарання занадто суворим, а рішення суду в цій частині належним чином не вмотивованим;

потерпілий ОСОБА_2 наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, і просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Стверджує, що його онук ОСОБА_1 крадіжки, поєднаної з проникненням у його житло, не вчиняв, оскільки він може безперешкодно заходити в його будинок, а гроші узяв з дозволу бабусі ОСОБА_4

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Як убачається з протоколу судового засідання, під час судового слідства ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів і розповів про обставини їх вчинення так, як їх наведено у вироку (а. с. 104).

Суд першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким із учасників судового розгляду не оспорювались. При цьому ОСОБА_1 було роз’яснено наслідки такого розгляду справи, про що свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання (а. с. 104).

За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, оскільки докази щодо них відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України не досліджувались.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому за кожен із вчинених ним злочинів та за їх сукупністю призначено відповідно до вимог ст. ст. 65, 70 КК України і вважати його надмірно суворим підстав не вбачається.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але належних висновків для себе не зробив і знову вчинив злочини, а також інші дані про його особу, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства ОСОБА_1 як підозрюваному та обвинуваченому роз’яснювались його процесуальні права, в тому числі й право мати захисника, а також положення ст. ст. 44- 48 КПК України щодо порядку реалізації цього права (а. с. 57, 60). Проте ОСОБА_1 виявив бажання здійснювати захист своїх прав самостійно, пославшись на достатній рівень освіти та життєвий досвід, про що свідчать його власноручні записи в протоколах відмови від захисника (а. с. 58, 61).

Згідно з даними, які містяться в протоколі судового засідання, після роз’яснення ОСОБА_1 як підсудному його процесуальних прав, передбачених ст. 263 КПК України, а також ст. 63 Конституції України, він заявив, що права йому зрозумілі і послуг захисника він не потребує (а. с. 103-104).

Жодних даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 будь-яких психічних вад або іншим чином викликали сумнів у його психічній повноцінності та могли служити підставою для визнання обов’язковою участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та під час розгляду справи в суді, матеріали справи не містять. Натомість, згідно з даними довідки Чаплинської районної лікарні Херсонської області ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а. с. 82).

Крім того, матеріали справи містять власноруч написані звернення і скарги ОСОБА_1, в яких він послідовно викладає свою думку щодо тих чи інших обставин справи та наводить докладні доводи на її обґрунтування, що свідчить про те, що він може самостійно реалізувати своє право на захист.

За таких обставин колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про порушення під час досудового і судового слідства у справі права останнього на захист. З тих же підстав колегія суддів критично ставиться до тверджень потерпілого і засудженого про те, що внаслідок не забезпечення останньому судом допомоги з боку професійного юриста він неправильно зрозумів зміст фактичних обставин справи та наслідки такого її розгляду, коли докази щодо них не досліджуються.

Таким чином, в результаті перевірки матеріалів справи доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 підтвердження не знайшли.

Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 відмовити.