Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м.Києва на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 5 серпня 2009 року,

зазначеним вироком засуджений

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.,ч.1,4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та зарахування покарання частково відбутого за вироком Оболонського районного суду м.Києва від 3 листопада 2003р. остаточно призначено ОСОБА_5 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 3 квітня 2000 року між 1.00 та 1.30 ночі на вул. Г.Сталінграду, 20 у м. Києві, за попередньою змовою з іншою особою, вчинив три крадіжки майна з автомобілів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на суму відповідно 510 грн., 85 грн., 370 грн.

У апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить вирок скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу щодо ОСОБА_5 закрити на підставі ст. 49 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості до дня набрання вироком законної сили минуло п’ять років.

Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає позбавлення волі на строк до п’яти а отже, згідно ч.3 ст. 12 КК України злочин вчинений ОСОБА_5, відноситься до середньої тяжкості.

Проте суд, призначивши ОСОБА_5 покарання на підставі ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із зарахуванням покарання частково відбутого за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2003 року не надав належної оцінки тим обставинам, що хоч злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 вчинив 3 квітня 2000 року, але з 3 липня 2003 року, до теперішнього часу, тобто, більше ніж 6 років, він перебуває під вартою за вчинення інших злочинів, за які він засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва 3 листопада 2003 року.

Таким чином від досудового слідства та суду ОСОБА_5 не ухилявся, тому відповідно до вимог ст. 49 КК України строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 185 КК України закінчився.

Отже вирок Оболонського районного суду м. Києва від 5 серпня 2009 року підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст. 394, 396 КПК України,

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 5 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 49 КК України.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2003 року виконувати самостійно.