Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 15 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цією постановою щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2

Донецької області, раніше не судимого,

- за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 105 КК України застосовано примусові заходи виховного характеру – його передано під нагляд педагогічного колективу Єнакіївської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, а також обмежено його дозвілля та встановлено вимоги до його поведінки: заборонено відвідувати кафе, бари, ресторани, в яких розповсюджуються спиртні напої, та заборонено перебувати поза місцем постійного проживання в період з 21 год. по 06 год. ранку наступної доби.

Судом установлено, що ОСОБА_5 учинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, за таких обставин.

26 червня 2008 року, близько 17 год., біля ставка в с. Молодецьке Шахтарського району Донецької області, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з розподілом ролей, ОСОБА_5 підійшов до неповнолітнього ОСОБА_8, який збирався їхати на велосипеді, та взяв за руль рукою з метою недопущення можливості поїхати, чим перегородив шлях руху спереду. У цей же час ОСОБА_7 підійшов ззаду до ОСОБА_8 та перешкодив тому рух назад. ОСОБА_6, скориставшись неможливістю ОСОБА_8 поїхати, вихопив з його рук спортивну сумку з мобільним телефоном "Нокіа 5300" з сім-карткою та належним неповнолітньому ОСОБА_9 мобільним телефоном "Нокіа 6233" з сім-карткою, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_8 на суму 1041 грн. та ОСОБА_9 на суму 1140грн.

У апеляційному порядку постанова Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить постанову щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, оскільки судом усупереч вимогам ст. 105 КК України не було встановлено тривалості заходу виховного характеру, обраного ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 105 КК України у разі застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини 2 цієї статті, суд повинен встановити їх тривалість. Такі ж роз’яснення містяться у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" (v0002700-06) .

Зазначені вимоги закону та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України (v0002700-06) були залишені поза увагою судом першої інстанції при ухваленні постанови про застосування примусових заходів виховного характеру щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, оскільки суд, застосувавши до ОСОБА_5 передбачені п.п. 2, 3 ч.2 ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру, не визначив у своєму рішенні їх тривалість.

Окрім того, судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону тим, що, всупереч вимогам ст.ст. 299, 447, 448 КПК України, суд, розглядаючи постанову слідчого, погоджену з прокурором, про застосування щодо неповнолітнього ОСОБА_5, який не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, примусових заходів виховного характеру, не встановив порядок і обсяг дослідження доказів, не перевіряв доказів, які доводили чи спростовували вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння та його обставин, та послався в своєму рішенні на докази, зокрема, показання неповнолітнього ОСОБА_8, дані протоколів допиту підозрюваного ОСОБА_10, очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, документи, що характеризували особу ОСОБА_5, хоча вони в судовому засіданні згідно з протоколом не досліджувалися.

Також у мотивувальній частині постанови суд послався на вчинення ОСОБА_5 відкритого викрадення майна неповнолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 і ОСОБА_12, проте поза увагою суду залишилася наявна в матеріалах справи постанова слідчого від 10.07.2008 року, якою матеріали щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім ОСОБА_5 були виділені з кримінальної справи ОСОБА_10 і ОСОБА_7 в окреме провадження. Дані про те, що справа щодо цих осіб вже була розглянута судом і щодо них постановлено обвинувальний вирок, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд безпідставно зазначив у постанові прізвища осіб, разом з якими ОСОБА_5 було учинено суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 186 КК України.

За таких обставин касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а постанова Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29.10. 2009 року - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить розглянути справу з дотриманням вимог закону і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.