Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 10 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 2 березня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він незаконно виготовляв з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, що їх містять, особливо небезпечну психотропну речовину та зберігав її за місцем проживання з метою збуту.

25 травня та 21 червня 2007 року ОСОБА_4 збув ОСОБА_5 відповідно 0,163 г та 0,082 г цієї речовини у перерахунку на суху речовину.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості злочину та особі засудженого Вважає його занадто м’яким. Просить скасувати судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого, зокрема, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується посередньо, не працює, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, не встановлено, та дійшов до вірного висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, обрав ОСОБА_4 основне покарання у межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_4 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційного подання, належним чином перевірено й спростовано.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.