Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2., адвоката ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2010 року,

Вироком Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

українця, громадянина України,

було засуджено:

– за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому було визначено остаточне покарання – 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України призначене примусове лікування від алкоголізму.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь Кам’янець-Подільської районної лікарні 492 грн., затрачених на лікування потерпілого.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2. визнано винуватим і засуджено за те, що він 4 липня 2009 року близько 23 години в с. Велика Слобода Кам’янець-Подільського району в господарстві ОСОБА_3., розташованого на АДРЕСА_1, на ґрунті сварки і бійки з останнім з приводу поведінки їх доньки, а його співмешканки ОСОБА_4., з метою позбавлення життя завдав ОСОБА_3. невстановленим твердим предметом удари в голову, від чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не приходячи до свідомості, помер в лікарні.

Окрім того, цього ж дня ОСОБА_2, зайшовши в будинок, де перебувала його співмешканка ОСОБА_4., почав її бити руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла.

3 березня 2010 року апеляційний суд Хмельницької області за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_2 призначив покарання:

– за ч. 1 ст. 115 КК України – 12 років позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 121 КК України – 9 років позбавлення, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначив остаточне покарання – 14 років позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

На вирок апеляційного суду подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його касаційної скарги, не заперечуючи скоєного, просить вирок змінити і пом’якшити покарання, посилаючись на те, що суд не врахував його щирого каяття, сприяння у розкритті злочину, що у нього на утриманні двоє дітей і хвора мати.

Адвокат ОСОБА_1., як видно із змісту його касаційної скарги, просить змінити вирок, залишивши засудженому покарання, яке було призначене місцевим судом. Доводи скарги обґрунтовуються тим, що апеляційний суд не достатньо врахував сукупність пом’якшуючих покарання Андрейцева обставин.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2. і адвоката ОСОБА_1., які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої і апеляційної інстанції правильно встановили фактичні обставини вчинених засудженим злочинів.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2. відповідає пред’явленому обвинуваченню і у скаргах не заперечується.

При постановленні свого вироку в частині призначення засудженому покарання апеляційний суд правильно врахував відповідно до вимог ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу ОСОБА_2. та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання, пов’язаного з позбавленням волі на значний строк.

Разом з тим, апеляційний суд, мотивуючи призначення засудженому покарання, не врахував встановлену місцевим судом пом’якшуючу обставину, як сприяння у розкритті злочину та позитивну характеристику особи ОСОБА_2.

Крім того, апеляційний суд без достатніх підстав не визнав як пом’якшуючу обставину щире каяття засудженого у вчинених злочинах, пов’язавши його з явкою зі зізнанням під тиском зібраних у справі доказів.

Таку не підтверджену доказами теоретичну переоцінку висновку суду першої інстанції колегія суддів не може визнати обґрунтованою. Тому враховуючи як пом’якшуючі покарання ОСОБА_2. обставини – щире каяття, сприяння у розкритті злочинів та позитивну характеристику його особи й інші зазначені у вироку обставини, колегія суддів знаходить можливим пом’якшити засудженому покарання шляхом застосування при призначені покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Переглядаючи справу в межах касаційних скарг, колегія суддів відповідно до ст. 365 КПК України знаходить підстави для прийняття рішення на користь засудженого в іншій частині.

Так, призначаючи ОСОБА_2. на підставі ст. 96 КК України примусове лікування від алкоголізму, місцевий суд, з чим погодився і апеляційний суд, зовсім не мотивував правові підстави прийняття такого рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 КК України такий примусовий захід може бути застосований судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Перелік особливо небезпечних інфекційних та паразитичних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я від 19 липня 1995 року. Відповідно до зазначеного переліку, до таких хвороб алкоголізм не відноситься.

Тому вирок і ухвала апеляційного суду у цій частині є необґрунтованими і підлягають зміні.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2. і адвоката ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Пом’якшити ОСОБА_2. покарання, призначене за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 і ч. 2 ст. 121 КК України, до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Виключити із судових рішень застосування до ОСОБА_2. на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.