Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цією постановою кримінальну справу щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

закрито, та застосовано щодо нього примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_5 винний у тому, що вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор у касаційному поданні посилається на те, що суд мав постановити вирок щодо ОСОБА_5, а не закривати справу. Просить постанову місцевого суду скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи справу, суд виходив із того, що за висновком стаціонарної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи від 9 жовтня 2007 року ОСОБА_5 на момент інкримінованого йому злочину не міг у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Проте, відповідно до ст. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Виходячи із зазначених вимог закону, суд мав розглянути справу відповідно до розділу третього КПК України (1001-05) , вирішити питання щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та у разі постановлення обвинувального вироку врахувати при призначенні покарання дані про психічне захворювання цієї особи.

За таких обставин постанова місцевого суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.