Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 15 травня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого:

1). 20.02.2001 р. за ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 206, ст. 42 КК України (1960 р.) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 6.03.2002 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 12 днів;

2). 5.12.2003 р. за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 30.06.2006 р. умовно-достроково на 8 місяців 27 днів;

3). 20.08.2008 р. за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

засуджено за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України приєднано 1 місяць невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він 24 листопада 2008 року, біля будинку № 5 на вул. Леваневського у м. Свердловську Луганської області, повторно, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21120, д.н. НОМЕР_1, який згідно генеральної довіреності належить громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, заподіявши їм матеріальних збитків на загальну суму 40151,27 грн. На вказаному автомобілі ОСОБА_5 зник, при цьому вчинив ДТП на вул. Гагаріна у м. Свердловську Луганської області.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що як орган досудового слідства так і суд безпідставно інкримінували в вину ОСОБА_5 заподіяння шкоди потерпілому на суму, яка дорівнює вартості автомобіля. Також посилається на м’якість призначеного покарання. Просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства інкримінувалось в вину ОСОБА_5 заподіяння шкоди потерпілому на суму 40151,27 грн., що дорівнює вартості автомобіля.

З цим висновком погодився і місцевий суд, кваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_5 за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, що завдало значної матеріальної шкоди.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Із матеріалів справи вбачається, що викрадений автомобіль ВАЗ-21120, д.н. НОМЕР_1 в той же день було повернуто потерпілому ОСОБА_7 (а.с. 10).

Таким чином висновок суду про те, що діями засудженого ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно значної матеріальної шкоди, є помилковим, а тому така кваліфікуюча ознака ч.2 ст. 289 КК України не відповідає матеріалам справи і підлягає виключенню з об’єму обвинувачення.

Разом з тим, виключення такої кваліфікуючої ознаки не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_5, оскільки в його діях присутня кваліфікуюча ознака ч.2 ст. 289 КК України – повторність.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом’якшують покарання і за відсутності обтяжуючих покарання обставин, а також з урахуванням думки прокурора, який в судовому засіданні наполягав на призначенні саме такого покарання, суд виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання призначив ОСОБА_5 покарання яке є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Свердловського міського суду Луганської області від 15 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 - змінити, виключити з нього кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 289 КК України – завдання значної матеріальної шкоди.