Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 01 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6

За вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому;

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2009 року зазначений вирок суду залишено без зміни.

Цим же вироком за ч.3 ст. 187 КК України також засуджено: ОСОБА_7 на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ОСОБА_8, якому за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст. 70 КК України, остаточно суд визначив покарання у виді позбавлення волі на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Щодо них судові рішення у касаційному поданні прокурора не оскаржуються.

ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 визнані винуватими у скоєнні, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, та з проникненням до сховища при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд першої інстанції, домовившись про заволодіння чужим майном, засуджені, що перебували у стані алкогольного сп’яніння, 07 січня 2009 року, приблизно о 23 год. 40 хв., через паркан проникли на територію рибдільниці "Оконськ" ВАТ "Волиньрибгосп" у с. Оконськ Маневицького району Волинської області, де з лотків, у яких зберігалась риба, почали викидати її на землю, а потім збирати у заздалегідь приготовлений мішок. Коли дії засуджених були виявлені охоронцем вказаного підприємства ОСОБА_9, засуджені продовжили свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння рибою, але, з тим, щоб перешкодити ОСОБА_9 виконувати свої обов’язки по охороні майна, ОСОБА_7 став завдавати потерпілому руками та ногами удари по різних частинах тіла і утримував його. Скориставшись цим, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 викрали 25 кг риби на загальну суму 625 грн.

Внаслідок розбійного нападу ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритого перелому 8-9 ребер, синця спинки носа, забою м’яких тканин і садна лівого променево-зап'ясного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор просить скасувати судові рішення в частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що призначення їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України є м’яким і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ними злочину та характеризуючим їх даним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні неправомірних дій, які кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 3 ст. 187 КК України, як видно із змісту касаційного подання, прокурором не оспорюються. Касаційних підстав для визнання неправильним застосування кримінального закону, в частині кваліфікації дій засуджених, немає.

Що стосується питання призначення засудженим покарання, то його вирішення судом першої інстанції відповідає положенням ст. 65, 69 КК України.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті).

Із змісту мотивувальної частини вироку суду вбачається, що при призначенні покарання суд врахував тяжкість скоєного злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким.

Разом з тим, суд прийняв до уваги дані, що характеризують особу засуджених: виключно позитивні характеристики ОСОБА_6 за місцем проживання та за місцем навчання, позитивну характеристику ОСОБА_5 за місцем роботи.

За обставини, що пом’якшують покарання, суд визнав, зокрема, те, що ОСОБА_6 злочин вчинив у неповнолітньому віці і те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щиро розкаялись, активно сприяли розкриттю злочину, добровільно відшкодували заподіяну шкоду.

Крім того, суд, призначаючи засудженим покарання прийняв до уваги роль кожного засудженого у вчиненні злочину, зокрема те, що ініціатором вчинення злочину був засуджений цим же вироком ОСОБА_7 і він особисто наносив побої потерпілому, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Врахувавши ці та інші обставини, суд обґрунтовано визнав можливим застосувати до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України.

Отже, з врахуванням встановлених касаційним судом обставин, рішення суду першої інстанції про призначення засудженим покарання з застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів вважає обґрунтованим.

Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам обох інстанції повно та всебічно розглянути справу і винести законні та обґрунтуванні рішення по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 – без зміни.