Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 28 квітня 2009 року, яким засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості, за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він, будучи директором комунального підприємства "Новоолексіївського домоуправління", що по вул. 30 років Жовтня, 66 смт. Новоолексіївка Генічеського району, у період з 2007 року по 1 лютого 2009 року при існуючій заборгованості підприємства по обов’язковому платежу – податку з доходів фізичних осіб станом на 1 лютого 2009 року в сумі 103.415 грн. 17 коп. умисно, зловживаючи службовим становищем, дав вказівку головному бухгалтеру очолюваного нам підприємства не погашати існуючу заборгованість, а направити наявні грошові кошти на потреби підприємства, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки у виді ненадходження до місцевого бюджету коштів на суму 103.415 грн. 17 коп.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засудженого, твердить, що суд не врахував належним чином дані про особу ОСОБА_5 і ступінь тяжкості вчиненого злочину та безпідставно застосував до нього правила ч. 2 ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у зловживанні службовим становищем, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які були предметом судового дослідження, у тому числі власними показаннями засудженого та письмовими доказами, що в касаційному поданні під сумнів не ставляться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Що стосується покарання ОСОБА_5, яке, на думку прокурора, є м’яким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Приймаючи рішення про покарання ОСОБА_5 із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, без призначення обов’язкового додаткового покарання, передбаченого в санкції ч. 2 ст. 364 КК України, та при цьому звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, урахував, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, визнав свою вину і частково відшкодував заподіяну державі шкоду. Не залишив поза увагою суд і клопотання голів районної (а. с. 189) та селищної (а. с. 188) рад, в яких ставилося питання ОСОБА_5 суворо не карати і не позбавляти його права обіймати керівні посади. Тому вважати, що рішення суду про необхідність призначення покарання ОСОБА_5 із застосуванням положень ч. 2 ст. 69 КК України є необґрунтованим і таким, що суперечить загальним засадам призначення покарання, підстав немає.

Будь-яких даних про упередженість суду, порушення ним норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.