Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Борівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого,

засуджено за ч.2 ст. 164 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за ч.1 ст. 164 КК України, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, чим допустив заборгованість по виплаті аліментів з липня 2008 року по 1 липня 2009 року в сумі 4 340,14 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, посилається на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону і м’якість призначеного покарання та просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 був засуджений вироком Борівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2008 року за ч.1 ст. 164 КК України до 6 місяців виправних робіт. Водночас, жодної інформації про відбуття ним даного покарання у справі не міститься.

За таких обставин суду, при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст. 164 КК України, необхідно було з’ясувати питання щодо відбуття чи невідбуття засудженим даного покарання та прийняти рішення стосовно визначення йому остаточного покарання згідно зі ст. 71 КК України. Однак, як встановлено з протоколу судового засідання, дане питання взагалі не було досліджено судом.

Крім того, у мотивувальній частини вироку, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, не викладено обґрунтування з приводу можливості застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України. Натомість, у вироці міститься лише посилання на позитивну характеристику засудженого та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який не є тяжким.

Разом з тим, судом не взято до уваги, що ОСОБА_5 вчинив злочин, маючи непогашену судимість за аналогічний злочин та невідбувши покарання за попереднім вироком, злісно ухиляється від сплати аліментів, ніде не працює, приховує свої заробітки.

Виходячи з викладеного та враховуючи відсутність даних про відбуття засудженим покарання, призначеного за попереднім вироком, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання та безпідставності звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.

Отже, з вищезазначених підстав вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, дослідити дані про особу засудженого та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону. Якщо під час нового розгляду справи знайдуть своє підтвердження доводи, викладені в касаційному поданні прокурора, щодо невідбуття засудженим покарання, призначеного йому за попереднім вироком, то призначене йому покарання із звільненням від його відбування з випробуванням слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Борівського районного суду Харківської області від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.