Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Скотаря А.М., Пивовара В.Ф.,

за участю прокурора

Сухарєва О.М.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на постановлене судове рішення щодо ОСОБА_5,

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого;

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він в кінці липня 2006 року в лісі біля Песьковського лісництва, розташованого на вул. Сосновій у м. Ізюм Харківської області, зірвав кущ коноплі для особистого вживання, який переніс до місця свого проживання наАДРЕСА_1, де відокремив листя та суцвіття від рослини коноплі, подрібнив і виготовив особливо-небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною вагою 8,5945 г., який зберігав в гаражі свого домоволодіння без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону, а саме, що до ОСОБА_5, який є особою пенсійного віку, не можна застосовувати покарання у виді обмеження волі. Також зазначає, що дії засудженого підлягають кваліфікації за ознакою незаконне виробництво, а не виготовлення, як зазначив суд у вироку. У зв’язку з цим, просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, що на момент постановлення судом вироку ОСОБА_5 досяг пенсійного віку, оскільки йому виповнилось 70 років.

Але судом в порушення зазначених вимог закону до ОСОБА_5 було застосовано покарання у виді обмеження волі.

Крім того, даючи правову оцінку діям ОСОБА_5 суд дійшов висновку про кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Разом з тим, згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 3 Постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) під незаконним виробництвом наркотичних засобів, слід розуміти дії, пов’язані з незаконним одержанням наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі – відокремлення листя, суцвіть, пилку, смоли від конопель.

Таким чином, дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ознакою незаконне виробництво, а не виготовлення наркотичних засобів.

Враховуючи наведене, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд для постановлення рішення яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.