Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 0 6 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 21 серпня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2009 року,

постановою Димитровського міського суду Донецької області від 21 серпня 2009 року матеріали подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 27.04.2009 року про звільнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Красноармійська Донецької області, мешканця с.Новопавлівка Красноармійського району Донецької області, від кримінальної відповідальності за фактом давання хабара Родинському міському голові ОСОБА_6 та в.о. заступника Родинського міського голови ОСОБА_7 повернуто до Генеральної прокуратури України.

Як зазначено у поданні слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 27.04.2009 року про направлення матеріалів до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, 22.10.2008 року заступником Генерального прокурора України було порушено кримінальну справу щодо голови Родинської міської ради ОСОБА_6 та в.о. заступника голови ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, за фактом одержання ними хабара 08 вересня 2008 року.

Розслідуванням справи було встановлено, що наприкінці липня 2008 року до Родинського міського голови ОСОБА_6 як службової особи звернувся ОСОБА_5 з метою вирішення питання оренди нерухомого майна, яке перебувало у комунальній власності м. Родинське Донецької області. Усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_5 у цьому майні, ОСОБА_6 за попередньою змовою з в.о. заступника Родинського міського голови ОСОБА_7Г, діючи з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище з метою протизаконного збагачення шляхом одержання хабара, поєднаного з вимаганням, 28 липня 2008 року близько 10 год. 30 хв. одержали від ОСОБА_8 хабар у розмірі 400 доларів США за надання в оренду приміщення будівлі АДРЕСА_1.

Після цього ОСОБА_5 добровільно, за власною ініціативою повідомив слідству раніше невідомі обставини щодо вимагання у нього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за виконання в його інтересах дій з передачі в оренду зазначеного вище майна хабара в сумі 4000 доларів США, що становило 19403,3 грн. Також він детально розповів про обставини вимагання у нього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хабара, передачі ним цим службовим особам 28 липня 2008 року 400 доларів США як частини цього хабара та надав у розпорядження слідства речові докази цього.

На підставі добровільно наданих слідству ОСОБА_5 доказів, які були перевірені слідчим, 26.04.2009 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, за фактом одержання ними хабара 28 липня 2008 року.

Зазначене подання слідчого було направлено до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 369 КК України на підставі ч. 3 ст. 369 КК України.

Постановою від 21 серпня 2009 року Димитровський міський суд Донецької області повернув подання як таке, що не підлягало розгляду судом, до Генеральної прокуратури України.

Постанова місцевого суду була оскаржена в апеляційному порядку прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, до Апеляційного суду Донецької області, який ухвалою від 30 жовтня 2009 року апеляцію прокурора залишив без задоволення, а постанову Димитровського міського суду Донецької області від 21.08.2009 року без зміни.

Як зазначили в своїх рішеннях місцевий і апеляційний суди, питання звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.3 ст. 369 КК України, може бути вирішено судом лише після проведення органом досудового слідства відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 7-1 КПК України наступних процесуальних дій: порушення щодо ОСОБА_5 кримінальної справи за давання хабара, пред'явлення йому обвинувачення, роз'яснення його суті і права на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 369 КК України за наявності його згоди на закриття справи з цієї підстави, після чого є можливим направлення до суду подання для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 369 КК України.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судами першої і апеляційної інстанцій, просить постанову Димитровського міського суду та ухвалу Апеляційного суду Донецької області скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених у ч.3 ст. 369 КК України, є спеціальним, і порушення справи та пред'явлення особі обвинувачення за ч.1 ст. 369 КК України за умови добровільної її заяви про дачу хабара до порушення кримінальної справи щодо неї не є обов'язковим. Вказує, що слідчим дотримано порядок вирішення питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а суд, фактично зобов’язавши прокурора порушити кримінальну справу, вийшов за межі наданих суду законом повноважень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Морозової С.Ю. про часткове задоволення касаційного подання, зміну судових рішень з виключенням з них вказівок судів про необхідність проведення органами досудового слідства зазначених в рішеннях процесуальних дій щодо ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 44 КК України і роз’яснень, які містяться в п.п. 1, 12, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , здійснюється судом у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом (ст.ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України) шляхом закриття кримінальної справи щодо обвинуваченого чи підсудного, в тому числі за мотивованою постановою слідчого або прокурора про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому за наявності обставин, передбачених конкретною нормою Особливої частини КК України (2341-14) , якою встановлено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема обставин, визначених ч. 3 ст. 369 КК України, прийняття такого рішення (про закриття справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності) є обов’язком суду.

Таким чином, за діючим законодавством України визначено, що суди за наявності передбачених законом підстав вирішують питання звільнення осіб від кримінальної відповідальності тільки по порушеним кримінальним справам, і наслідком такого звільнення є закриття справи.

З огляду на це, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що подання слідчого Генеральної прокуратури України зі зверненням до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 369 КК України від кримінальної відповідальності не є предметом розгляду суду, оскільки воно подано по не порушеній кримінальній справі, і прийняли правильне рішення про повернення цього подання без розгляду до Генеральної прокуратури України.

Разом з тим, приймаючи це рішення, суди безпідставно послалися на недотримання органами слідства вимог ч.ч. 2, 3 ст. 7-1 КПК України і зазначили, що вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 369 КК України можливо лише у разі порушення щодо нього кримінальної справи за давання хабара, пред’явлення йому обвинувачення з роз’ясненням його суті, відібрання у нього заяви зі згодою на закриття справи у зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності та направлення відповідної постанови слідчого до суду для вирішення цього питання, та зобов’язали органи досудового слідства провести ці процесуальні та слідчі дії.

Такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Зокрема, зазначені вище вказівки судів з посиланням на ч.ч.2,3 ст. 7-1 КПК України є неправомірними, оскільки цими нормами визначено порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності.

Що ж стосується звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності з підстав, зазначених у ч. 3 ст. 369 КК України, то такий вид звільнення є спеціальним і зазначеними вище нормами КПК України (1001-05) не регламентується.

Відповідно до ч.3 ст. 369 КПК України особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

З цієї норми закону випливає, що добровільна заява особи відповідному органу про дачу нею хабара до порушення за це щодо неї кримінальної справи перешкоджає порушенню такої кримінальної справи і притягненню особи до кримінальної відповідальності за давання хабара, у зв’язку з чим твердження судів про те, що вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 369 КК України повинні передувати стадії порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та проведення з ним інших процесуальних дій як з обвинуваченим, є неспроможними.

Окрім того, даючи органам досудового слідства вказівку порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за давання хабара, суд вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки це не входить до компетенції суду.

З огляду на викладене, встановивши до порушення кримінальної справи щодо хабародавця наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, слідчий або прокурор вправі самостійно, без звернення до суду з постановою або поданням, вирішити питання про відмову в порушенні кримінальної справи щодо цієї особи в порядку, передбаченому ст.ст. 99, 130 КПК України.

Ураховуючи наведене, постанова Димитровського міського суду Донецької області та ухвала Апеляційного суду Донецької області підлягають зміні з виключенням з них вказівок про необхідність проведення органами досудового слідства щодо ОСОБА_5 зазначених вище процесуальних і слідчих дій.

Підстав для скасування судових рішень з направленням подання слідчого щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на новий судовий розгляд до місцевого суду, як про це порушено питання в касаційному поданні прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 21 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з цих судових рішень вказівки суду про необхідність виконання органами досудового слідства наступних процесуальних дій: порушити щодо ОСОБА_5 кримінальну справу за ч. 1 ст. 369 КК України за давання хабара, пред’явити йому обвинувачення, роз’яснити його сутність і можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 369 КК України із закриттям кримінальної справи у разі його згоди на це, після чого визначитись щодо направлення до суду подання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 369 КК України.

У решті судові рішення залишити без зміни.