Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 30 березня 2010 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2009 року,

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Чернівців,

такого, який не має судимості,

було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Лієпає Латвії, жителя м. Чернівців,

такого, який не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 3792 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати на користь держави у розмірі 1709,90 грн.

Як визнав суд, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 27 червня 2009 року приблизно о 1-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою вчинили напад на ОСОБА_7, який проходив повз буд. № 9-а, по вул. Ентузіастів у м. Чернівці. У ході нападу ОСОБА_6 наніс два удари кулаком у голову, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 наніс потерпілому удари в обличчя та тулуб, спричинивши потерпілому фізичний біль. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відкрито заволоділи майном ОСОБА_7 на загальну суму 3792 грн.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляцією прокурора, Апеляційний суд Чернівецької області скасував вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у частині призначеного покарання і постановив свій вирок від 22 грудня 2009 року, яким призначив покарання:

ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, крім житла.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено кошти за лікування потерпілого із ОСОБА_6 і ОСОБА_5 стягнути у дольовому порядку, по 854,45 грн. з кожного.

У решті вирок районного суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 залишено без зміни.

На цей вирок засуджені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали касаційні скарги, а прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - касаційне подання.

Засуджений ОСОБА_5 просить визначити йому покарання із застосуванням ст. 691 КК України. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано визначив йому покарання невиправдано суворе, не врахував наявність на його утриманні дружини та малолітньої дитини. Також зазначає про відсутність попередньої змови із ОСОБА_6 на заволодіння майном потерпілого, адже злочин вони вчинили за збігом обставин.

Засуджений ОСОБА_6 зазначає про виникнення конфлікту із ОСОБА_7 на ґрунті образ зі сторони потерпілого, після чого він разом із ОСОБА_5 його побили та заволоділи майном. Вважає, що від його ударів не могли виникнути тілесні ушкодження середньої тяжкості. Просить врахувати, що виріс сиротою, проживав із сестрою та бабусею, яка померла, і пом’якшити покарання, визначивши його нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України.

У касаційному поданні прокурор просить вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. На думку прокурора, апеляційний суд, переглядаючи кримінальну справу, змінив фактичні обставини справи, які були визнані судом першої інстанції доведеними, зокрема апеляційним судом не було вказано про спільність дій ОСОБА_6 і ОСОБА_5 при здійсненні нападу на потерпілого. Прокурор вказує і на порушення кримінального закону, вбачаючи їх у необґрунтованому зазначенні у мотивувальній частині вироку посилання на дві судимості ОСОБА_5, які погашені відповідно до ст. 89 КК України. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Матюшевої О.В. про підтримання касаційного подання та щодо необґрунтованості касаційних скарг засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора та касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у розбійному нападі за попередньою змовою на ОСОБА_7 та заволодінні майном потерпілого на загальну суму 3792 грн., за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів та є правильними.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та доведеність їх вини прокурором у касаційному поданні не оспорюються. Засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у касаційних скаргах вказують на вчинення злочину щодо ОСОБА_7 за збігом обставин, за відсутності попередньої змови на його вчинення та протиправну поведінку самого потерпілого. Однак, ці доводи засуджених не заслуговують на увагу, адже у первинних показаннях та в судовому засіданні ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вказували на попередню змову між собою на спільне вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном, і у колегії суддів нема сумнівів у істинності таких показань засуджених, які вони давали у судовому засіданні. Районний суд, переконавшись в добровільності таких показань, коли сторони вважали фактичні обставини справи доведеними наявними в справі доказами, які не потребували дослідження у ході судового розгляду, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, також визнав фактичні обставини справи доведеними і розглянув справу за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за правилами ст. 299 КПК України, роз’яснивши сторонам їх зміст, а тому вони позбавлені підстав оспорювати фактичні обставини справи.

Що ж стосується твердження прокурора щодо істотного порушення кримінально-процесуального закону апеляційним судом при розгляді справи та при формулюванні обвинувачення у вироку, то вони не відповідають матеріалам справи.

Так, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, скасовуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання й постановляючи свій вирок, відповідно до вимог п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року (v0001700-06) "Про практику постановлення судами вироків при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку", провів судове слідство щодо з’ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 332- 335 КПК України, а його мотивувальна частина містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення розбійного нападу ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за попередньою змовою на потерпілого ОСОБА_7, також зазначені наслідки злочину, форма вини і мотиви вчинення.

Таким чином, твердження прокурора про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не заслуговують на увагу.

Що стосується покарання, обраного апеляційним судом, то воно відповідає тяжкості злочину, даним про особи винних і визначено з урахуванням усіх обставин, що пом’якшують покарання. Зокрема, апеляційний суд належним чином дослідив дані, що характеризують як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5, урахував їх з’явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також інші характеризуючі дані про їх особи, тобто всі ті обставини, на які посилаються засуджені у касаційних скаргах, і визначив ОСОБА_6 мінімальне покарання, а ОСОБА_5 – наближене до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України, при цьому навів мотиви щодо неможливості застосування ст. 69 КК України при визначенні засудженим покарання. Своє рішення про призначення ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим. У даному випадку призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстав для визначення ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та задоволення їх касаційних скарг колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, апеляційний суд, обґрунтовуючи призначення ОСОБА_5 покарання, у мотивувальній частині вироку безпідставно вказав на те, що він двічі засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, адже відповідно до ст. 89 КК України ОСОБА_5 вважається таким, що не має судимостей. Тому колегія суддів вважає за необхідне касаційне подання прокурора та касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково і виключити посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_5 двічі засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, не вбачаючи при цьому підстав для пом’якшення засудженому покарання, адже воно належним чином умотивоване апеляційним судом.

Таким чином, істотних порушень кримінального чи кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а щодо ОСОБА_5 змінити, виключити із мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_5 двічі засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів.

У решті вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.