Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

– за ст. 296 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі;

– за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України на 12 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання – 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 70 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 1 018 грн. 73 коп. судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

18 грудня 2008 року, близько 23 год., ОСОБА_6, перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, в присутності сторонніх осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно, використовуючи малозначний привід для своїх протиправних дій пристав до своєї сестри – потерпілої ОСОБА_5, ображав її нецензурною лайкою, а потім умисно наніс їй удар ногою у голову, спричинивши їй фізичний біль.

Коли присутні на місці події ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 намагались припинити вчинені зухвалі хуліганські дії – ОСОБА_6 безпричинно пристав до потерпілого ОСОБА_10, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та умисно, з хуліганських мотивів, наніс йому декілька ударів руками по тулубу, спричинивши останньому фізичну біль.

Коли потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_10 рятуючись від протиправних дій ОСОБА_6 вибігли з коридору та забігли в житлову кімнату вказаної квартири, де у той час знаходився ОСОБА_11 та зачинилися у ній з середини, ОСОБА_6, продовжуючи свої хуліганські дії та з метою заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, побіг на кухню, де з шухляди стола взяв заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень ніж побутово-господарського призначення, та, висловлюючи цим ножем потерпілому ОСОБА_10 погрози розправою, став умисно стукати руками та ногами у двері кімнати, у якій заховались потерпілі, створивши реальну загрозу спричинення вказаним ножем шкоди здоров’ю ОСОБА_10

Продовжуючи свої дії, він же, приблизно о 23 год. 30 хв., знаходячись у вищевказаній квартирі на зауваження ОСОБА_12 та ОСОБА_8 не реагував, а під час спроби ОСОБА_9 відтягнути його від дверей кімнати, у якій знаходились ОСОБА_11, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та в яку ОСОБА_6 намагався проникнути шляхом вибивання дверей, останній, діючи з хуліганських мотивів, з метою умисного вбивства потерпілого ОСОБА_9, умисно наніс йому один удар клинком ножа у ліву частину грудної клітки, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пошкодженням легені, від якого потерпілий помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити. Доводи скарги обґрунтовуються тим, що він хуліганських дій не вчиняв, кухонного ножа заздалегідь для нанесення тілесних ушкоджень не заготовляв і умислу на вбивство не мав. Крім того, вважає, що суд призначив надмірно суворе покарання без врахування його щирого каяття, сприяння у розкритті злочину та з’явлення із зізнанням.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6, який підтримав свою касаційну скаргу, потерпілу ОСОБА_5, яка також підтримала касаційну скаргу засудженого, думку прокуратури про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених засудженим злочинів.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Доводи засудженого про те, що суд дав не вірну юридичну оцінку його діям, оскільки він ножа для нанесення тілесних ушкоджень заздалегідь не готував і умислу на вбивство не мав, не відповідають матеріалам справи і спростовуються сукупністю доказів, наведених у вироку.

Сам засуджений ОСОБА_6 не заперечує факту убивства потерпілого ОСОБА_9 ножем без будь-яких причин (т. 2 а. с. 42).

Зазначеним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 в умисному вбивстві з хуліганських мотивів та у вчинені хуліганських дій з застосуванням ножа.

Ці його злочинні дії вірно кваліфіковані за ст. 296 ч. 4 та ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_6 та обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання.

Доводи ОСОБА_6 про те, що суд не достатньо врахував обставини, які пом’якшують покарання не відповідають матеріалам справи.

Як видно із вироку, суд при призначенні засудженому покарання врахував щире каяття, сприяння у розкритті злочину та з’явлення із зізнанням, і призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 115 ч. 2 КК України ближче до мінімального.

Вважати призначене ОСОБА_6 покарання таким, що не відповідає тяжкості скоєного та його особі і є надмірно суворим, колегія суддів підстав не знаходить.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2009 року щодо нього – без зміни.